Хай щастю дитини не буде кінця

Дитинство – найщасливіша пора людського життя. Щороку  це свято збирає  всіх  дітей   у  перший  літній  день.  А  в  бібліотеці – філіалі № 7 це свято відбулося напередодні, 30 травня. Гарні, життєрадісні, усміхнені –  такими були  діти, молодші братики та сестрички,  мами і тата, дідусі та бабусі – учасники родинного свята «Хай щастю дитини не буде кінця».

     Для всіх присутніх святкову програму підготував гурток «Веселі всезнайки», учні 3-Б класу 32 гімназії. Діти виконували вірші та пісні про літо та сонце, щасливе дитинство та рідну землю.

                                                                                                                      

         За свій чудовий виступ юні артисти отримали подарунки від батьків та колективу бібліотеки.

       Потім всі дружно малювали свої долоньки на плакаті миру та дружби.  За татуюванням до художниці Наталі Прокопенко вистоювали у довгій черзі, але нагородою за витримку був  майстерно намальований улюблений герой чи персонаж.

Сумні спогади про Іловайськ

26 травня в читальному залі бібліотеки-філіалу №7 для користувачів старшого покоління було проведено годину патріотизму «За скупими рядками споминів : Іловайськ».

     Книга Євгенія Положія «Іловайськ», яку презентували на заході,  вийшла у річницю подій в серпні – вересні 2014 року. Вона присвячена бійцям, загиблим в «Іловайському котлі», а художній текст її написано за мотивами історій солдат та офіцерів, що вижили в цьому горнилі українсько-російської війни на сході України. Презентуючи книгу, ведучі заходу Тетяна Куслій та Людмила Заливча, розповіли не тільки історію створення книги, але й історії героїв повістей, яких у книзі 16.

     Ще одна книга, про яку йшла мова на заході «Іловайський щоденник», її автор учасник події під Іловайськом, доброволець батальйону «Дніпро -1» Роман Зіненко. Це не художній текст, але і не хроніка, а просто розповідь очевидця, який залишився живим.

     Нікого не залишила байдужим розповідь Ігоря Олександровича Мочалова про свого сина – добровольця батальйону «Донбас», розвідника-санітара Олександра Ігоровича Мочалова,  який загинув під Іловайськом 29 серпня 2014 року, загинув рятуючи своїх поранених товаришів. Батько впізнав сина на відео, яке виклав на «Ютубі» один із сепаратистів, який знімав ту місцевість відразу після бою. Поряд із Сашею лежала санітарна сумка і розсипані ліки, свій обов’язок він виконував до останнього подиху.

                                                                                       

Хвилюючою була розповідь батька про те, як він майже півроку розшукував тіло сина, як робив аналіз ДНК  і тільки 7 лютого 2015 року Олександра перепоховали в Полтаві на Алеї Героїв на Боженківському кладовищі.

    Указом Президента України за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олександр Мочалов нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
       На фасаді Полтавської ЗОШ № 38, випускником якої був Олександр Мочалов,  встановлено пам’ятну дошку. А колектив бібліотеки пообіцяв батьку загиблого оформити стенд про сина.  До речі Олександр проживав на Половках, де зараз і проживають його батьки.

    Одим із героїв книги «Іловайськ» став наш земляк, учитель фізкультури із Гадяча, санітар  Володимир Донос. Про цього мужнього бійця, історію його визволення з полону розповів волонтер Іван Миколайович Данилевський, який допомагав і підтримував дружину Володимира в ті тяжкі хвилини, коли той перебував не тільки в полоні, але й боровся за життя, адже йому ампутували ногу.

Іловайськ – не тільки трагічна сторінка нашої історії, але й героїчна, про події в яких переплелися мужність і патріотизм, біль, гідність і героїзм, потрібно говорити і пам’ятати. 

Наша участь у конкурсі "Прикрась подвір'я бібліотеки"

Участь у акції «Прикрась подвір’я бібліотеки» допомогла нам перетворити нашу клумбу на казкову галявину. Яскрава клумба піднімає настрій всім перехожим. Дивіться як це відбувалося.

Україна відзначає День Героїв

23 травня Україна відзначає День Героїв.

У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити цей день як Свято Героїв, День Героїв  адже у травні загинули провідники українського національного руху Симон Петлюра, Євген Коновалець та Микола Міхновський. До здобуття Україною незалежності свято святкувалося підпільно, з проголошенням незалежності у 1992 році почало набувати розголосу, але воно до цього часу не є офіційним державним святом.

 Цього дня вшановуємо видатних діячів українського визвольного руху, воїнів, які боролися за Україну впродовж її історії лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. Протягом всієї славної історії не міг допустити волелюбний народ, щоб його ненька-Україна схилялася перед кимсь на коліна, ставала годувальницею нахабних поневолювачів, а часом і своєї влади. Герої «Небесної Сотні» своїм життям відстояла свободу для мільйонів українців і дали змогу продовжувати будувати демократичну правову державу.  Зараз  українці відстоюють на сході  свою землю від протиправного насильницького вторгнення Росії, а ми вшановуємо всіх живих і загиблих героїв сучасної російсько-української війни.

 Відзначення Дня  Героїв – це свідчення твердої волі українського народу йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети – Незалежності, розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.

До цього дня в читальному залі бібліотеки-філіалу №7 пропонується книжкова  виставка-хронограф, експозиція якої побудована таким чином : перший розділ «Київська Русь та Запорозька Січ – українські святині», другий розділ – «Апостоли української ідеї» - книги про поборників незалежності України в роки визвольних змагань першої половини ХХ століття, третій та четвертий  розділ  «Найкраща сотня в небо іде», «Нині плаче Україна за своїми синами»– інформація про тих хто в наш час боровся і бореться за честь, правду і гідність, за вільне серце, за мирне небо над нашою головою. Це дає змогу ознайомитись в хронологічній послідовності з героями, які боролися за краще майбутнє рідної України.

Одягли вишиванки для єднання поколінь

 Одним із національних символів  України, що з роками не втрачає актуальності, є вишита сорочка.

 Здавна народ ставився до вишиванки як до святині. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил. Останнім часом вишиванку одягають і на найбільші свята, і під джинси у будень.

 День вишиванки, що відзначається в нашій  державі щороку в третій четвер травня – всеукраїнське свято. Воно покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. До цього всенародного свята долучилася і  наша бібліотека.

                               Одягнімо, друже, вишиванки –

                               Наш чарівний український стрій.

                               Не для когось, не для забаганки,

                               А для себе, вірний друже мій.

      Слова поета Василя Дерія «Одягнімо вишиванки, друзі, як одвічний предків талісман» стали девізом параду вишиванок в цьогорічний День вишиванок. Правда погода завадила провести це свято на вулиці,  зате  читальний зал послугував чудовою ареною для демонстрації  вишиванок. А вони в цей день були представлені не тільки на користувачах та працівниках бібліотеки, але й на виставці стародавніх вишиванок та в журналах, які були представлені на перегляді «А над світом українська вишивка цвіте». В журналах навіть були представлені орнаменти вишиванок Івана Франка та Лесі Українки, на що звернула увагу бібліотекар читального залу Тетяна Куслій, яка була ведучою всього дійства.

 Почесне право розпочати свято було надано юним учасникам заходу – членам гуртка «Веселі  всезнайки». Дівчатка виконали пісню про мамину вишиванку, а хлопці – про козаків.

 

 Завітали на свято і добрі друзі бібліотеки активні учасники волонтерського руху «Полтавськагромада разом»  Віра Миколаївна Маслак і Іван Миколайович Данилевський. Бібліотеці вони подарували свої фірмові сорочки, а навзаєм отримали подарунок від користувача бібліотеки, полтавського поета Володимира Степановича Мирного.

 Учасники заходу всі разом виконали пісню про українську вишиванку, прослухали бесіду про традиції вишиванок різних регіонів нашої країни та рідного краю, а тепла і дружня атмосфера, яка панувала в залі надовго всім запам’ятається як дань українським традиціям і оберегам.

Лірична і музична присвята матерям

 Мама, Матуся, Мамуня, Мамочка, Матінка… які надлюдські глибини скарбів містить це слово в собі, бо вона називає людину, яка завжди для нас найближча, найрідніша, найкраща, наймиліша.

 Перше слово людини – мама. Його розуміють у всіх країнах і навіть звучить воно майже однаково у більшості мов. Український народ споконвіку шанує матір, тож і не дивно, що на державному рівні започатковано   вшанування  всіх  матерів  загальнонаціональним святом – День матері.

 Скільки творів, поем, віршів, пісень присвячено самій рідній людині, але образ вималюваний у цих творах по-своєму рідний і зовсім різний.

 У цьому мали змогу переконатися поціновувачі поезії та пісні, які зібралися в читальному залі бібліотеки-філіалу №7 на літературно-мистецький вечір «Світи мені повік, матусине любове». Ведучою вечора була бібліотекар читального залу Тетяна Куслій.

 Звучали вірші про рідних матусь, знайомі з дитинства пісні, виконані хором «Полтавські піснярі», які підхоплював весь зал, а від хвилюючих і теплих слів про рідних матусь і теплі домівки у багатьох наверталися сльози.

Відкриваймо Європу разом

 День Європи є  символом миру та єдності. Це той день, коли всі європейці гуртуються навколо ідеї вшанувати свої спільні цінності та окреслити нові перспективи розвитку об'єднаної Європи.

 Рішення щодо відзначення 9 травня Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані.

 Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи. А щорічне відзначення цього свята в нашій державі започатковано Указом Президента України від 19 квітня 2003 року, в третю суботу травня. В цьому році це свято припадає на 21 травня.

 Дні Європи в Україні традиційно відзначаються з метою нагадати українцям, що вони є європейською нацією і розглядаються як практичний крок у напрямку зміцнення самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

 До цього дня в читальному залі бібліотеки-філіалу №7 представлено виставку-експозицію «Європа багатолика: єдина, близька, велика». Окрасою виставки став символ Європейського Союзу – синє полотнище з дванадцятьма зірочками.

 Ця пізнавальна виставка покликана донести до користувачів багато відомо і  невідомого, загадкового і прекрасного, що таїть в собі Європа, розповісти про її історія та географію, культуру та літературу.

Ознайомлення з музейними скарбами

 Міжнародний день музеїв — щорічне свято музейництва, яке відзначається 18 травня. Воно засноване Міжнародною Радою музеїв (ICOM) в 1977 році з метою підвищення інформованості людей про роль музеїв у розвитку суспільства.

 Музе́ї (від грец. μουσεῖον — дім Муз) – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

 Так як Полтава дала життя величезній кількості культурних діячів, то не дивно, що місто буквально вкрите музеями і пам'ятками художникам, поетам і вченим, а  тому на перегляді «Музеї – неоціненні скарби людства», який розгорнуто в читальному залі бібліотеки-філіалу №7 переважно представлена література про музеї міста та області.

            Вважається, що відвідувати музеї, зазвичай, нудно. Та ми руйнуємо ці стереотипи!

 У вихідний день ми всім колективом відвідали Полтавський краєзнавчий музей, який є  одним з найстаріших в Україні. Переглянувши цікаві експозиції музею, ми зробили  фотосесію і пропонуємо разом з нами поринути у дивовижний світ музейних експонатів!