Учасниці гуртка «Українські вечорниці» вишивали оберіг єднання

 В травні місяці цього року полтавські майстрині Катерина Калініченко та Зоя Коваленко, як данину пам’яті великому Кобзареві створили рушник «Зоряний шлях Тараса» і передали його у Національний музей заповідник Тараса Шевченка у Канів під час заходів до 155-ої річниці перепоховання поета. 

 А вже на зворотному шляху із Канева Анатолій Банний, член Полтавського громадського шевченківського комітету, запропонував майстриням розпочати роботу над новим оберегом для всієї України, для її захисників, який би символізував і закликав до єднання України.

 Зоя Дмитрівна провела  підготовчу роботу і вже з середини серпня до вишивання оберегу-вишивки «Україна всіх єднає», розміром 4м  на 1,5 м почали долучати всіх бажаючих. Як завжди робота цих майстринь сповнена символізму, де жодна деталь не є зайвою і випадковою, усе продумано до дрібниць.  В східній частині буде розміщений портрет Івана Франка, цьогорічного ювіляра, а в західній частині – портрет Тараса Шевченка у військовій формі. Девізом оберегу стали слова  «За Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ». На оберегові буде представлена і національна символіка, і народна символіка і символіка окремих міст. Оздоблений оберіг буде мереживом, виготовленим у техніці фріволіте.
     Сім’я Банних із Полтави та сім’я Теряників із Канева здійснила уже цілу подорож із оберегом, під час якої його вишивали воїни, волонтери. Маршрут цієї поїздки згодом буде нанесено на оберіг : Полтава – Канів – Миргород – Полтава – Карлівка – Дніпровська область – Запорізька область – Донецька область – Луганська область – Харківська область – Полтава.

 Катерина Калініченко та Олена Кульчій представляли оберіг в Одесі на форумі «Українська мова – мова єднання», де до вишивання долучались представники різних областей України.

 А 27 жовтня естафету вишивання оберегу підтримали  вишивальниці, учасники гуртка «Українські вечорниці» та працівники бібліотеки-філіалу №7.

    Вишивання розпочали під гуртове виконання пісні «Вишиванка». Мабуть це і задало настрій всій роботі, бо Катерина Андріївна і Зоя Дмитрівна, відзначили, що в «Творчій майстерні» панувала добра і душевна атмосфера і було зрозуміло, що до роботи взявся дружний  колектив.

    Олена Кульчій прочитала свій вірш, який присвятила цьому оберегу.

До вишивання із задоволенням приєднався  навіть полтавський поет Володимир Степанович Мирний.