Підтримка Революції Гідності та Свободи полтавцями

Разом з всією Україною і полтавці вийшли на протестні акції у відповідь на рішення проросійського режиму Януковича щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, які стали подіями Революції Гідності та Свободи протягом листопада 2013 – лютого 2014 року.

Центром подій став майданчик перед Полтавською обласною держадміністрацією, де 22 листопада 2013 року відбувся перший мітинг на підтримку євроінтеграції, організований опозиційними партійними силами. А потім були і акція вшанування жертв Голодомору, і протестна хода учасників Євромайдану від Театральної площі до Полтавської ОДА, і флешмоб на підтримку євроінтеграції України з гаслами «Так – Асоціації! Ні – окупації!», «З нами ненька – Україна!». З 25 листопада зібрання полтавського Євромайдану оголошено безстроковим, а молодіжна організація «Злам стереотипів» закликала полтавців збиратися щодня о 17 годині перед будівлею облради і ОДА.

Полтавці об’єдналися і на мітингу було прийнято рішення про відмову від партійних прапорів і автопробіг 20 автомобілів центральними вулицями міста на підтримку євроінтеграції відбувся із державними прапорами та прапорами ЄС .

Силовий розгін у ніч на 30 листопада протестувальників Євромайдану в Києві знайшов відгук і на полтавському. На майдані біля ОДА зібралося близько 800 осіб.

«Я думаю, що якби не було побиття у ніч на 30 листопада, якби ніхто не чіпав студентів, усе б згасло. До цього побиття, за великим рахунком, ніхто до пуття не розумів, що відбуваєтсья. А от саме побиття студентів стало тим знаком, на який звернула увагу проста громадськість — люди, і студенти, зокрема, почали ставити запитання: чому так сталося, за що ці люди вийшли?» – розповідає тодішній студент Полтавського педуніверситету Станіслав Коряк, наш славний земляк, який згодом загинув на Сході.

4 грудня було створено постійно діючий обласний штабу національного спротиву, а на майдані біля ОДА встановлено революційний намет.

11 грудня у Києві силовики здійснили спробу штурму Євромайдану і полтавський Євромайдан теж відреагував на ситуацію в столиці і пікетував приміщення обласного УМВС з вимогою повернути полтавських беркутівців зі столиці до Полтави. А наступного дня з дирекцією обласної державної телерадіокомпанії (ОДТРК) було узгоджено зручний для обох сторін час прямого ефіру. Вже 13 грудня майданівці у прямому ефірі обласного радіо оприлюднили вимоги повернення Полтавського «Беркуту» додому, припинення вивозу «тітушок», учнів спортивних секцій і бюджетників на «Антимайдан» до Києва.

29 грудня 2013 року учасники недільного віча схвалили Ухвалу «Про заснування Полтавської обласної організації всеукраїнського об’єднання «Майдан».

Акції «Не ґвалтуйте бюджетників!», «Партію регіонів – до політичної відповідальності!», мітинги, пікети, дійство «Рок-день на Полтавському Майдані» за участю полтавських рок-гуртів доводили, що полтавці діють. Навіть Новий рік та Різдво полтавські прихильники євроінтеграції зустрічали на майдані біля ОДА, де проходили і концерти, і пригощання, і смолоскипна хода, і привітання священиків УПЦ Київського Патріархату, і виступи колядницьких гуртів.

Криваві події на столичному Майдані викликали обурення в суспільстві і спровокували радикалізацію протестів і в Полтаві. 22 січня 2014 року біля пам’ятника Тарасові Шевченку відбулася акція пам’яті Сергія Нігояна, Народне Віче біля меморіальної дошки голові Директорії УНР Симону Петлюрі. Надвечір понад дві тисячі полтавців спонтанно зібралися біля облдержадміністрації. Частина присутніх мала намір штурмувати ОДА. Пристрасті вгамувалися лише після того, як керівник міської міліції разом із протестувальниками заспівав державний гімн.

24 січня 2014 року. На мітингу полтавського Майдану оголосили про створення Автомайдану (його очолив підприємець Андрій Баранов).

Також оголосили про створення Самооборони полтавського Майдану. Лунали заклики до штурму ОДА, однак до радикальних дій майданівці не перейшли.

Але вже наступного дня близько 3 тисяч полтавців прийшло на мітинг до ОДА. За участю провідних ЗМІ області тривали перемовини представників майдану – з керівництвом ОДА. Вимоги скласти повноваження регіонали проігнорували. Звістка про це радикалізувала настрої людей. Тож загони Самооборони Полтавського Майдану захопили так звану червону залу засідань облради – сесійну залу. У ній відбулося надзвичайне засідання обласної Народної ради.

Відразу закріпили і розпланували: тут буде склад, тут їдальня, там розміститься інформаційний центр, там буде вербування нових сотників, тут будуть стояти пости …

10 лютого 2014 року Київський райсуд Полтави задовольнив позов прокуратури щодо припинення перешкоджання користування комунальним майном, тобто, протестувальники мали б залишити захоплене приміщення сесійної зали облради. Почався тиск на активістів, проти майданівців відкрили кримінальні справи.

18 лютого під час протистояння на столичному Майдані загинули жителі Полтавщини Андрій Черненко та Ігор Сердюк. На вічі полтавського Майдану оголошено мобілізацію для поїздки на Київ.

19 лютого полтавці безперервним рухом пішохідними переходами заблокували автодороги Жовтневу та Сінну поруч із Полтавською ОДА. Вимагали від влади та міліції відкрити проїзд, щоб вільно доїхати до столиці, а також припинити стріляти у полтавців, які стоять на Майдані у Києві.

Наступного дня на майдан до Полтавської ОДА постійно підходили люди. Лунав барабанний дріб — це повстанці били палицями по перевернутих бочках. У центрі майдану встановили шини та інформаційний стенд, збитий із дерев’яних дощок. На ньому гасла: «Влада вмивається кров’ю», «Наші батьки, брати, діти виборюють нашу свободу. Вмираючи в Києві».

Між обласним штабом спротиву та міліцією відбулися переговори. Домовлено про спільне (міліція, УДАІ УМВС України та Самооборона Полтавського майдану) патрулювання вулиць міста та формування пікетів на автомагістралі Полтава-Київ з метою унеможливлення проїзду до столиці «тітушок». Для цієї мети на Полтавському Майдані оголосили про мобілізацію добровольців.

21 лютого у полтавському Свято-Успенськомусоборі провели молебень за усіма загиблими майданівцями. Понад три тисячі полтавців взяли участь у акції народної декомунізації. В атмосфері загального піднесення під багатоголосий спів державного гімну «Ще не вмерла України!» активісти Майдану демонтували пам’ятник Леніну.

Згодом полтавський майданівський рух переріс у громадянську відсіч російській агресії: «ніякий сепаратистський грім у Полтаві гриміти не буде».