Вишивка – це і прикраса, і творчість, і оберіг

17 грудня в Україні відзначають день пам’яті великомучениці Варвари. Вона  народилася в багатій родині язичників, але таємно стала християнкою. За це її піддали жорстоким тортурам, а врешті її стратив батько. З XII століття мощі святої перебувають у Києві у Володимирському соборі.

Цього дня є гріхом «прати, білити і глину місити». Але дозволено «вишивати та нитки сукати», оскільки святу Варвару вважають гарною вишивальницею. За народним повір’ям, Варвара вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила ризу. Тож дівчата казали: «Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».

Вишивка ― це один з найдавніших типів прикрашання одягу, а ще улюблений і здавна поширений різновид народної творчості. Археологічні знахідки свідчать, що мистецтво вишивання відоме з дуже давніх часів. Збереглися зображення вишивки на фресках, мініатюрах рукописних книг. Під час розкопок Десятинної церкви та Софіївського собору в Києві були знайдені клапті тканин, гаптовані золотом, сріблом.

Для вишивання не потрібно складних пристосувань. Раніше кожна дівчина від мами або бабусі змалечку вчилася вишиванню та відтворювала свою майстерність в узорах на рушниках, сорочках, скатертинах.

 В давнину вишивки були своєрідним оберегом від злих сил. Збереглась значна кількість геометричних орнаментальних мотивів, які мали магічний зміст.

Як універсальний і сильний оберіг у побуті, у вишивці в тому числі, наші пращури споконвік використовували восьмикутну зірку – алатир. 

Алатир в слов'янській міфології – провісник Божеського добра, око Роду. У слов'ян існує легенда про біл-горюч камінь «Алатир», наділений чарівними властивостями.

Зірка-Алатир являє собою український колорік у вигляді восьми головних циклів: Коляда, Масляна, Великдень, Трійця, Купала, Спасівка, Рожаниці, Діди.

У кожній хаті на Святвечір стояв Алатир – він беріг мешканців і відганяв лихо від оселі. А колядницькі ватаги використовували восьмикутну зірку в якості свого найголовнішого оберега і атрибута Різдва, наряджаючись у святкові маски і шкури тотемних тварин, прославляючи новонародженого Божича-Коляду.

Ніжними голубими алатирами прикрашені рушники майстрині Зої Дацько, які вона продемонструвала в читальному залі нашої бібліотеки. Ці рушники – подарунки до Дня Святого Миколая для храму Української греко-католицької церкви.

Щирі вітання всім вишивальницям, які творять голкою дива!