3 жовтня виповнилося 125 років від дня народження французького письменника, критика, громадського діяча Луї Арагона. Його творча спадщина широка: поезія, проза, критика, публіцистика. Його письменницький шлях, плідний, до межі насичений працею і пошуками, тривав більше шести десятиліть.
Луї Араґон написав
10 романів, найвідоміші з них: «Базельські дзвони» (1934), «Багаті квартали»
(1936), «Орельєн» (1944), «Комуністи» (1949
– 1951), які ввійшли до серії «Реальний світ». Але попри значний прозовий
спадок Араґона, він увійшов в історію французької літератури саме як поет.
Невипадково останньою книжкою Араґона, яка побачила світ у рік його смерті,
була поема «Прощання». Французькі критики, навіть ті, хто не поділяють
політичну позицію Арагона, одностайно називають його не тільки найбільшим
поетом Франції XX століття, а й явищем світової літератури.
В 1957 році Луї Арагон
стає лауреатом Ленінської премії «За зміцнення миру між народами». Але уже в наступні
роки різко критикує авторитаризм радянського комунізму і його комуністична
пропаганда поступово сходить нанівець.
Пізніше він виступає
проти введення радянських військ до Чехословаччини й засуджує вигнання
Солженіцина. Арагон навіть вжив конкретних заходів заради звільнення з тюрми
кінорежисера Сергія Параджанова.
Вочевидь, на старість
письменник усвідомив, що комуністична ідея, в яку він так палко повірив, – це,
як кажуть англійці, не його чашка чаю.
Луї Араґон обстоював думку про існування в СРСР не однієї «радянської літератури», як твердила офіційна пропаганда, а низки національних літератур. Зокрема, він виокремив і дав огляд української літератури у нарисі «Українське інтермецо» (1955), особливу увагу звернувши на творчість Тараса Шевченка. Високу оцінку письменник дав «Вершникам» Юрія Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х років. За його редакцією та з передмовою цей роман вийшов друком у Парижі.
Немає коментарів:
Дописати коментар