Неповторна краса поезії та історичної прози Ольги Хало

Поетеса, прозаїк Хало Ольга Іванівна народилась в Оржиці, а після закінчення філологічного факультету Черкаського державного педагогічного інституту працювала в Лубнах, нині на заслуженому відпочинку. Її багатогранна творчість оцінена преміями імені Володимира Малика (2001), Івана Котляревського (2009), Панаса Мирного (2012), Леоніда Бразова (2019).

Ольга Іванівна з 1993 року є членом Полтавської обласної організації НСПУ, а з 2001 – членом Національної спілки письменників України. Вона нагороджена почесною відзнакою «Свята Софія», визнана «Людиною року Лубенщини – 2010».

Працюючи вчителем з дітьми, Ольга Хало, щоб зацікавити їх, написала повість «Бешкетники» (1993), а далі продовжила писати.

Цікавий краєзнавчий матеріал знайшов відображення у книгах «Відгомін оржицьких степів», «Оржиця», «Оржиччина», посібниках «Література рідного краю» та «Дидактичний матеріал з української мови (синтаксис) на основі історичних та літературних джерел Полтавщини».

Історичні романи та повісті письменниці розповідають про різні періоди історії.

Так, гостросюжетний роман «Геєна» (2001) висвітлює найжахливіші сторінки історії часів Голодомору 1932-1933 років, руйнування храмів, репресії.

Роман-хроніка «Корона Вишневецьких» (2011) розповідає про події від поразки Северина Наливайка під Лубнами в 1596 до сходження в 1669 на трон Речі Посполитої Міхала Корибута – останнього представника королівської гілки князів Вишневецьких. Коли Ольга Іванівна писала книгу, то використовувала багато документів, книжок, які їй надсилали навіть із Польщі, в єдиному екземплярі на оригінальній польській мові. Книга написана більш з історичним ухилом – все на основі офіційних документів, тільки декілька персонажів автор додала для зв'язки роману.

Повість «У край вічного сонця» (2008) розповідає про життя первісних людей в антропогеновий (четвертинний) період кайнозойської ери, коли до сучасної території України наближався льодовик.

Є в Ольги Іванівни історія заримована у поеми. П’ять поем – «Останній шлях гетьмана Івана Мазепи», «Ян Собеський», «Лубни», «Едінга», «Северин Наливайко» – присвячені реальним людям, які впливали на історичний процес і цим самим відіграли важливу роль у долі українського народу.

Поема «Катерина Білокур» (2001) присвячена народній майстрині, її життю, шляху до творчого визнання. Автор через призму поетичного світобачення показала роль митця в суспільстві.

Славу Ользі Іванівні принесли і її поезії. Поетичне слово письменниці – це ціле море для насолоди ліричним вишуканим українським словом. Особливо близька ця поезія буде жінкам. Їх спраглі до переживань і відчувань душі просто розквітнуть під благодатним дощем поетичних чуттєвих рядків.

Зазначимо, що за результатами обласного конкурсу «Краща книга Полтавщини» 2019 року, збірка Ольги Хало «Світ на долоні» посіла 3 місце в номінації «Краща поетична збірка».

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ з нагоди 70-річчя письменниці.