Останні роки життя, творчості і громадської діяльності Володимира Короленка пов’язані з нашим краєм

Володимир Галактіонович Короленко народився й провів дитячі та юнацькі роки в Україні серед чудової волинської природи, працьовитих і мудрих людей. Спілкуючись зі старшими та ровесниками, він захоплювався народними звичаями, піснями й розповідями про героїчне минуле українського народу, уся історія якого зводилася до боротьби за землю та волю.

А останні роки життя, творчості і громадської діяльності Короленка тісно пов'язані з Полтавою й Полтавщиною. У 1900 році разом з сім'єю письменник переїхав із Санкт-Петербурга до тихої провінційної Полтави, мріючи зосередитися на улюбленій літературній творчості та зміцнити ослаблене життєвими незгодами здоров'я. Так на два десятиліття Полтава стала новим домом для Володимира Галактіоновича.

Короленко писав, що «у Полтаві чудово і все місто, наче один сад, що у вересні тут ще зовсім тепло, погода сонячна».

Попри те, що приїхав до міста шукаючи усамітнення, він все ж не покинув громадську діяльність, цікавився культурним життям міста та продовжував брати у ньому участь. Так Володимир Короленко став головою комітету міської громадської бібліотеки, підтримував зв’язок між місцевими та владою і працював.

Письменник взаємодіяв і з українською інтелігенцією. Один із яскравих прикладів – дружба з Іваном Тобілевичем (Карпенком-Карим). Якщо той приїжджав до Полтави, то завжди відвідував Короленка й особисто приносив квитки на спектаклі, з якими приїздив на гастролі до Полтави. У гарних стосунках він був і з Панасом Мирним, Христиною Алчевською, Гнатом Хоткевичем.

За активну громадську участь користувався шаною і повагою у місті. Адже протягом усього життя В. Г. Короленко дотримувався переконання, що письменник завжди має бути разом із народом, перейматися його радощами й горем, тому що він є сином свого народу й має йому служити. В одному з листів до С. Д. Протопопова він так визначив своє життєве кредо: «Оглядаюся назад... Бачу, що міг би зробити набагато більше, якби не розривався між чистою белетристикою, публіцистикою й практичною діяльністю на зразок мултанської справи або допомоги голодуючим. Але зовсім про це не шкодую... Інакше не міг... Та й потрібно, щоб література в наш час не залишалася поза життям».

В будинку, де жив письменник з 1903 по 1921 рік, було створено музей. Організатором і першим директором стала його донька Софія Володимирівна. Нині Полтавський літературно-меморіальний музей В. Короленка радо запрошує полтавців послухати цікаві історії та факти про життя визнаного митця, а також надихає боротися за свої переконання попри все.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 170-річчя з дня народження письменника-гуманіста В. Г. Короленка.