Пісенна лірика Богдана Стельмаха звучатиме завжди у тих світах, де живуть українці

2 жовтня виповнюється 80 років українському поету, письменнику, драматургу, перекладачу, автору численних українських пісень, активному громадському діячу Богдану Михайловичу Стельмаху.

Богдан Михайлович – член Національної спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій імені І. Котляревського (1992), імені М. Шашкевича (1994), імені Лесі Українки (1996) та премії «Благовіст» (2004), володар Першої премії «Коронація слова» у номінації «Пісенна лірика» (2015).

З-під його пера вийшли книги «Примула, квітка віща», «Земний вогонь», «Батькові слова», «Пшеничне перевесло», «Сто пісень», «Тарас: дилогія», «Писанка», «Початок радісних пісень», «Вірші про Україну», «Тарас: драматична поема-тетралогія», «Ця осінь називається Марія», «Правдива пісня», а упродовж 2007 – 2008 років вийшло семитомне видання творів із назвою кожної книги зокрема («Мольфар», «Тарас», «Атентат», «Чудасія», «Гребля», «Романтики», «Світлиця»).

Ще Богдан Стельмах пише вірші для дітей. І не тільки забавлянки і поетичні картинки, а й цілком політичні – про мовну ситуацію, починаючи з дитсадка і до спілкування на міських вулицях.

Особлива сторінка творчості Богдана Стельмаха – драматичні твори для театрів. В репертуарі театру ім. М. Заньковецької дві його п’єси для дітей – «Чари правдивої пісні» та «Біда навчить». У Першому українському театрі для дітей та юнацтва йшли п’єси Стельмаха «Тарас», «І золотої й дорогої», комедія «Фрак для доцента».

Богдан Михайлович проживає у Львові і любить місто до безтями. Він увійшов в історію Галичини як автор ідеї створення пам’ятника Тарасові Шевченку у Львові, бо ще в радянські часи поет написав вірш, який спонукав галичан зробити це. А ще упродовж багатьох років виношує ідею встановлення у Львові пам’ятника Пісні. Бо величезна кількість його віршів стали відомими і улюбленими піснями українців.

Йому пощастило написати шість пісень з Володимиром Івасюком (серед них – «Тільки раз цвіте любов», «Запроси мене у сни»). Друзі кажуть, що між Богданом і Володимиром був якийсь астральний зв'язок. Напевно тому і творились такі магічні, космічні пісні.

24 пісні Стельмах створив разом з Ігорем Білозіром (зокрема, «Пшеничне перевесло», «Перший сніг», «Світлиця», «Весільний марш»), десятки – з Богданом Янівським та Віктором Камінським. Його поезію поклали на музику Мирослав Скорик, Олексій Екімян, Віктор Морозов, Левко Дутковський. І звучать ті твори поета з вуст Софії Ротару, Оксани Білозір, Василя Зінкевича, Віктора Шпортька, Людмили Артеменко, у виконанні багатьох ансамблів та гуртів.

Стельмахової авторсько-пісенної популярності може вистачити на кілька поколінь складачів-пісенників. Хоча сам Богдан Михайлович говорить: «Не люблю, коли мене називають поетом-­піснярем. Може, ті, хто так каже, хочуть підвищити в ранзі поета. Поет – він завжди поет. Написання віршів для пісень є вузькою спеціалізацією поета. Хоч мого співають чимало, і це правда, вважаю себе насамперед поетом, окремі вірші якого стали піснями».