Залюблений у рідну мову

14 жовтня святкує 65-річний ювілей учений-мовознавець, літературознавець, публіцист, професор, доктор філологічних наук, академік, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (2009 – 2021), член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат дуже багатьох міжнародних, всеукраїнських, крайових премій Микола Іванович Степаненко.

Усе життя професора Степаненка пов’язане з Полтавщиною, народився він в селі Великоселецькому Оржицького району. Дитинство Миколки Степаненка було наповнене родинним теплом, батьковою порадою й маминою ласкою, дідусевим досвідом і вічним бабусиним духовним прихистком. З ранніх літ він пірнув у щедру книжкову глибину, сільська бібліотека була для нього справжньою оазою культури й духовності. Він пригадує, як із бабусею читали книги, обговорювали.

В школі хлопчик старанно всотував знання, був здібний до всіх предметів, але за порухами душі був гуманітарієм. В селі панувала велика шана до Вчителя, тому після школи і Микола ступив на стежину педагогічної діяльності, та й бабуся дуже хотіла, щоб внук став учителем.

Міцні знання, рідкісна пам’ять, бабусина мудрість допомогли, щоб добре заявити про себе в Кременчуцькому педагогічному училищі, яке стало потужною базою для майбутньої вчительської й викладацької діяльності.

Микола Іванович учителював у селі Великі Будища, що поблизу оспіваної Миколою Гоголем Диканьки. 30 років творчої праці єднає його з Полтавським національним педагогічним інститутом (університетом) імені В. Г. Короленка. Тут пройшов нелегкий шлях від асистента до ректора: старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри української мови, перший проректор, декан факультету філології та журналістики, ректор.

Високе звання вчителя він несе впродовж всього свого життя. «Микола Степаненко свідомо зробив вибір Учителя – творця людей, характерів лицарських, гуманістичних, скерованих на творення добра і краси, правди і справедливості», – це слова доктора філологічних наук Петра Кононенка, які найкраще характеризують ювіляра як визначну особистість і як людину.

У книзі «Із засіву – благословилось…» Микола Іванович зізнається, що завжди шукав «істину в слові й через слово». Наукова постать Миколи Івановича Степаненка – велична, яскрава й багатогранна. Його власне-лінгвістичні розмисли – лише окремий сегмент у навдивовижу різноманітному творчому доробку, репрезентованому понад 850 працями, з-поміж яких монографії, підручники, посібники, науково-популярні книги, словники, статті, опубліковані у вітчизняних і зарубіжних виданнях. Увесь цей його дослідницький пласт наповнений життєвою актуальністю та має важливе значення для сучасної мовознавчої науки. Микола Степаненко переконливо показує як зростала всевладним цвітом сакральна світова українська мова і як ми з нею входимо у великий світ цивілізаційно-культурних діянь.

Для Миколи Івановича книга, поезія, добірне слово рідної мови – то найвищий чин протягом всього життя! Знає напам’ять багато, цитує за слушної нагоди майстерно, віднаходить такі рядки, що слухав би й слухав, любить класиків і сучасних митців, умів і вміє гарним поетичним та прозовим словом, вишуканими перлами з народної мудрості подивувати і зачарувати.

Щирі вітання ювіляру, бажаємо неперервного творчого горіння, многих літ у мирі та радості!!!