Літературне рандеву про мрії, сподівання та заповітні бажання героїнь Ольги Кобилянської

В день 160-річчя з дня народження української письменниці Ольги Кобилянської користувачі бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ зібралися на літературне рандеву «Мрії, сподівання та заповітні бажання героїнь Ольги Кобилянської».

Щоб повною мірою зрозуміти тему творчості письменниці, слід відзначити, що основою творів стали не тільки її думки, переконання, мрії, але й особисті переживання, життєві радощі і драми.

Ольга Кобилянська була феміністкою за переконанням, феміністками постають і її героїні.

Олена Ляуфлер – головна героїня повісті «Людина» читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про «соціалізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…», прагне одержати освіту, сама себе забезпечувати. Батьки не схвалюють прагнень дочки бути високоосвіченою людиною, оскільки вважають, що жінка повинна бути доповненням і прикрасою чоловіка. Вона ж прагне знайти альтернативу одвічній жіночій долі і залишитись людиною й тоді, коли заміж з якихось причин вийти не може.

Погляди письменниці про те, що в центрі всесвіту стоїть людина, її особиста свобода, її «Я» є лейтмотивом повісті. Олена Ляуфлер говорить батькові: «Сама єсмь, тату! Сама, як птиця, як деревина в лісі. Маю сама право йти за собою або проти себе…». Але всі життєві плани героїні зазнали краху, бо їй довелося вийти за нелюба. Це стало самопожертвою в ім’я благополуччя її родини.

Героїні Кобилянської відрізнялися своєю інтелігентністю, емансипованістю, нескінченними пошуками ідеалу, досить виразними сексуальними пориваннями. У текстах Кобилянської вперше з’явилися міські дівчата, які працюють, роблять кар’єру, розвиваються, змінюють традиції, багато міркують про світ і про себе.

У житті Ольги Кобилянської велику роль відіграли подруги. Найвідомішою подругою була Леся Українка, але ця дружба зродилась пізніше. А от на початку становлення творчої кар’єри вона отримує поради від письменниці Наталі Кобринської, художниці Августи Кохановської, першої жінки-лікарки Софії Окуневської.

З подругами можна душевно поговорити, поділитися таємницями, поспілкуватися, як з сестрами. Така атмосфера відтворена в новелі «Меланхолійний вальс». Але безпосереднім поштовхом до її написання стали непрості особисті стосунки Ольги Кобилянської з Осипом Маковеєм. «Се моя історія. Більше не кажу нічого», – писала вона у листі до нього.

Вчителька Марта, художниця Ганна, піаністка Софія мають схожі погляди на життя, але зовсім різні за своїм характером. Життєві негаразди зломили Софію, серце дівчини цього не витримало і зупинилося. Ганна вдало продала картину, над якою працювала майже рік, поїхала до Риму в омріяну подорож. Повернулася через три роки з гарненьким дворічним сином, якого вирішила виховувати без чоловіка. Марта щасливо вийшла заміж за професора.

Через змалювання трьох типів жінок Ольга Кобилянська пропонує варіанти розв’язання проблеми необхідності повноцінної реалізації жінкою власних духовних потреб, поваги суспільства до жінки як особистості.

У формі щоденника написана повість «Царівна». Головна героїня Наталка Веркович довіряє аркушам паперу свої найпотаємніші мрії і сподівання. Вона протистоїть безлічі принижень і утисків, опирається бездушному і прагматичному оточенню. Молода інтелігентна жінка знаходить силу залишити родину свого дядька, пережити зраду близької людини і, зрештою, перемогти. Недарма її назвали царівною, вона дійсно стала царівною власної долі, адже має змогу жити в коханні, повазі та займатися улюбленою справою – писати книги.

Щасливий кінець цієї повісті присутні пережили, переглянувши фінальну сцену 20-серійного українського мелодраматичного телесеріалу «Царівна».

До творчості Кобилянської можна прийти «по естетичну насолоду і по знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедію жіночої душі», – влучно зазначив Дмитро Павличко.