Знакові постаті у долі Марка Вовчка

22 грудня виповнюється 190 років із дня народження Марка Вовчка (Марії Олександрівни Вілінської), письменниці, перекладачки, етнографині. Найповніше її талант, оригінальність і самобутність розкрилися саме у творах, присвячених життю України, що пояснюється, передусім, формуванням літературно-естетичних поглядів Марка Вовчка як письменниці на теренах власне української дійсності, української культури.

У творчому житті Марка Вовчка та в процесі формування її літературно-естетичних поглядів є кілька знакових постатей.

Марко Вовчок і Опанас Маркович

Безумовно, основною людиною був Опанас Маркович, який згодом став її чоловіком. Інтелігент-народолюбець, ревнитель української ідеї, ентузіаст фольклористичних та етнографічних студій, всебічно обдарована особистість – педагог, журналіст, видавець, композитор, співак, актор – він заохотив дівчину з дворянської родини до активної суспільної діяльності і праці на ниві національного й культурного відродження України.

У Чернігові, куди подружжя приїздить після одруження, Марія записує українські народні пісні, прислів’я, приказки. Потім, коли мешкають в Києві, майбутня письменниця збирає етнографічні матеріали, записує розмови з уст селян, глибше вивчає народну мову, побут. У немирівський період Марія Маркович досконало вивчає українську та польську мови, ознайомлюється з працями про історію України, і, найголовніше, розпочинає роботу над серією оповідань з народного життя.

Марко Вовчок і Тарас Шевченко

Коли Марковичі оселяються у Санкт-Петербурзі, Марко Вовчок уперше зустрілася з Тарасом Шевченком. На згадку про цю подію Шевченко написав 25-річній письменниці вірш «Марку Вовчку» з підзаголовком «На пам’ять 24 січня 1859 р.», а також подарував свій портрет, автограф поеми «Неофіти» та «Євангеліє», яке він читав на засланні. Потім Тарас Шевченко вірш «Сон» опублікував з посвятою Марку Вовчку. Пізніше (1860 року) Шевченко переслав Марії Олександрівні за кордон «Кобзар» з присвятою «Моїй єдиній доні Марусі Маркович – і рідний, і хрещений батько Тарас Шевченко». Своєю безмежною батьківською добротою, підтримкою, любов’ю і шаною Шевченко, як і Маркович, утвердив Марію Маркович не лише як авторку «Народних оповідань», а й як письменницю взагалі. Таке ставлення найбільшого авторитету української літератури радувало, упевняло, надихало працювати далі. Вона пише найкращу свою повість «Інститутка» і присвячує її Шевченкові. Показово, що останній, прижиттєво опублікований, твір письменниці – казка «Чортова пригода», теж присвячений Шевченкові.

Марко Вовчок і Пантелеймон Куліш

Знаковою постаттю на творчому шляху Марка Вовчка можна вважати і Пантелеймона Куліша. Свого часу він доклав чимало зусиль і праці до публікації творів письменниці, пропаганди її творчого доробку. За його сприяння і з його захопленою передмовою вийшла друком перша книжка «Народних оповідань» Марка Вовчка. На жаль, пізніше все це не завадило амбіційному Кулішеві змінити думку і з таким же запалом і заповзятістю перекреслити Марка Вовчка як письменницю. Сталося так, що зініційоване Пантелеймоном Кулішем у 1889 році звинувачення Марка Вовчка у неавторстві (а лише співавторстві разом з Опанасом Марковичем) «Народних оповідань», яке він висловив у листі до історика української літератури Омеляна Огоновського, набуло широкого поширення.

Марко Вовчок і Василь Доманицький

Тоді український літературознавець і письменник Василь Доманицький публікує розвідку «Авторство Марка Вовчка», в якій на матеріалах архіву покійної письменниці, зіставленні друкованих творів збірки «Народних оповідань» і рукописних варіантів текстів цих творів доводить авторство Марка Вовчка. 

Цій же темі присвячені статті Доманицького «Пам’яті Марка Вовчка», «Марія Олександрівна Маркович – авторка «Народних оповідань», «Марко Вовчок про Куліша» та ін. В усіх цих матеріалах віддається шана Марку Вовчку як славетній, талановитій письменниці, яка так багато зробила для розвитку української літератури. У розвідці Доманицький підсумовує: «Справжнім автором, справжнім Марком Вовчком був не хто інший, як Марія Марковичка».

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.