Поль Верлен відчував у своїй душі паралельно і добро, і зло

180 років тому, 30 березня, в містечку Мец у сім'ї військового інженера народився французький поет Поль Верлен (1844 – 1896).

Дитинство майбутнього поета було щасливим: обожнюючи свого єдиного і довгоочікуваного сина, батьки (особливо мати) в усьому йому потурали і балували.

Він навчався в ліцеї, де почав писати вірші. Після закінчення університету влаштувався на роботу в страхову компанію, а потім у ратушу. У 1863 році Верлен уже опублікував свій перший вірш.

У 1866 році уже вісім його віршів з'явилися у збірці «Сучасний Парнас». Цього ж року Верлен видав власну збірку «Сатурнічні поезії», значну частину якої склали поезії, написані під помітним впливом Шарля Бодлера, Теофілія Готьє і парнасців.

У 1869 році вийшла друга книга Верлена «Галантні свята», головною темою якої стали мотиви мистецтва. У тому ж році поет познайомився з Матильдою Мот’є де Флервиль і після заручення у червні 1869 року почав працювати над збіркою «Добра пісня», цілком присвяченій нареченій. Книга, що вийшла 12 червня 1870 року, за два місяці до вінчання, стала весільним подарунком Матильді.

Родинні відносини перетворюються на справжню драму після знайомства поета з Артюром Рембо. Суцільний нігілізм і анархізм цього юного генія підштовхують Верлена до рішучішого розриву з поетичною традицією. Із січня 1872 року Верлен повсякчас перебуває із Рембо, який глибоко вплинув на нього своєю думкою про необхідність пошуку нових шляхів поетичної творчості. Поети вирушають у мандри до Бельгії, до Англії, знову повертаються до Бельгії.

Четвертий збірник «Романси без слів» (1874) являв собою ліричний щоденник, у якому описувалися враження від подорожі по Бельгії й Англії.

В 1873 році після чергової сварки Верлен купує пістолет і стріляє в Рембо, ранить того в зап’ястя. І хоча Рембо відмовляється від звинувачень, Верлен на два роки потрапляє до в’язниці. Його життя там буде описане у книзі прози «Мої в’язниці», що побачить світ 1893 року в Парижі.

Наступна книга Верлена «Мудрість» (1881) явила світові нову властивість його поезії – релігійне натхнення. Релігійне обернення, бурхливе й пристрасне, було, як це притаманно Верлену, суперечливим і непослідовним, разом із тим, «Мудрість» – книга глибоко продумана. Поет, відрікаючись від свого розпусного минулого з Рембо, розраховував знайти «підкріплення» у вірі, за її допомогою розв'язати конфлікт між «життям» і «мистецтвом». У 1875 – 1877 роках поет живе переважно в Англії, багато працює.

В 1882 році  Верлен публікує вірш «Поетичне мистецтво», у якому ніби подає теоретичне обґрунтування особливостей своїх поезій. Цей вірш був сприйнятий молодими поетами-символістами як справжній маніфест, хоча сам Верлен застерігав своїх послідовників від буквального наслідування своїх настанов. У тому ж році виходить збірка статей «Прокляті поети» (1882), де він подає цикл нарисів про шістьох поетів, зокрема Артюра Рембо, Стефана Малларме і себе. «Прокляті поети», вважає Верлен, були носіями «нещасного світосприйняття». Слід зазначити, що ця назва швидко стала прозивною. У цій праці Верлен дав вичерпну характеристику поетам-символістам.

Назва видання «Паралельно» (1889) символічна, адже Верлен, як ніхто, відчував у своїй душі паралельно і добро, і зло. Він щиросердно грішив і каявся, каявся і грішив...

Натура пристрасна й неврівноважена, Верлен часто згинався під тягарем життєвих обставин, заплутувався в суперечностях власної долі й характеру. Гіркий пияк, наркоман і злочинець, людина, котра вагалася між молитвою і абсентом, наділена потужними пристрастями, що вживала їх у всіляких напрямках, – цей справжній аристократ духу був, з погляду обивателя, невдахою в житті, але досяг такого рівня поетичної майстерності, що в день похорону кожен, хто на ньому виступав, називав його великим.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.