Культура країн Європи – скарбниця світової цивілізації

Віртуальна інформхвилинка

Європа – дивовижний континент з багатою історією. Століттями вона була роз'єднана через постійні війни та протиріччя. Але вже більше 50 років країни Європи об'єдналися на основі спільних людських і демократичних цінностей в Європейський Союз, співпрацюють одна з одною, живуть у єдності та дружбі для того, щоб зробити світ кращим – досягати стабільності, миру та процвітання.

Ми, українці, живемо в самому серці Європи, в найбільшій за площею європейській країні і відчуваємо себе її часткою, маємо бажання разом з європейськими країнами будувати своє майбутнє і майбутнє нашої рідної України!

Україна, хоча ще і не є членом Європейського Союзу, на державному рівні відзначає День Європи з 2023 року, як і всі європейські держави, 9 травня. День Європи в Україні – це прекрасна можливість дізнатися найцікавіше про Європейський Союз та його відносини з Україною, познайомитися з культурою європейських країн, бо вона є скарбницею світової цивілізації.

Працівники бібліотеки-філії №7 підготували факти про етапи розвитку культури країн Європи.

Античність – спільне минуле, велике й героїчне, всіх європейських народів. Саме вона робить ці надзвичайно різні народи – від португальців до українців, від вірменів до ірландців, від австрійців до литовців – членами однієї європейської культурної сім’ї, яка має одних учителів: стародавніх греків і римлян. І всі вони рівною мірою є спадкоємцями й правонаступниками їхньої коштовної спадщини, збагаченої та вишляхетненої християнством, і завдяки цьому – європейцями.

Духовну скарбницю Еллади і Риму становлять філософія як особлива форма мислення та культури, логіка й головні зсади раціоналістичного світогляду, першовитоки багатьох наук: геометрії, арифметики, астрономії, фізики, хімії, історії, етики, естетики, літературознавства й мистецтвознавства. Античність – наріжний камінь багатьох галузей людської діяльності, зокрема політики, де лексикон і сьогодні майже не вийшов за греко-римські рамки: демократія, олігархія, монархія, республіка, тиранія, партія, деспотія, диктатура. Те саме і в праві, в мистецтві, в інших галузях. У наше сьогоднішнє життя органічно вплилися численні поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли до нас саме з культури Стародавньої Греції.

Завоювання Римської імперії в V ст. варварами призвели до занепаду міської античної культури. Варвари (від грец. barbaroi – іноземці) зруйновували міста, знищували пам’ятки античного мистецтва й бібліотеки, стали причиною розірвання торговельних й політичних зв’язків. Відбулося повернення до натурального господарства.

В епоху Середньовіччя цікавим як явищем європейської культури було лицарство. Лицарська культура була складним комплексом звичаїв, ритуалів, манер, придворних та військових розваг. До так званої куртуазної літератури цієї пори відносяться лицарські романи, лірика трубадурів, труверів (придворних поетів-співців у Франції), мінезингерів (німецьких співців кохання).

Епоху Відродження, яка тривала з XІV до XVІІ століття, вважають мостом між Середньовіччям і сучасною історією. Культурний рух, який почався в Італії у Флоренції, дуже швидко поширився по всій території Європи. Тоді творили такі видатні особистості як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Вільям Шекспір. Батьком Відродження вважається італійський вчений і поет Франческо Петрарка.

Винахід друкарського верстата Гутенберга в 1450 році відіграв революційну роль в поширенні ідей епохи Відродження. Оскільки друковані видання значно швидше поширювались, це дозволило об'єднати однодумців по всій Європі.

Європейська культура ХVІІІ століття не тільки продовжує культурний розвиток попереднього віку, але і відрізняється від нього – за стилем, колоритом, тональністю. XVIII століття – вік Просвітництва, а європейське Просвітництво вписалася в історію культури як епоха гордої і самовпевненої свідомості. Вольтер і Руссо у Франції, Гете і Шиллер в Німеччині, Юм в Англії – всі великі просвітителі-гуманісти XVIII ст. виступали як переконані прихильники і захисники людської свободи, широкого і універсального розвитку особистості, непримиренні противники рабства і деспотизму.

Дух, світовідчування епохи яскравим і виразним чином проявили Бах, Моцарт, Свіфт, які говорили з сучасниками і майбутніми поколіннями людей мовою вічності, не сковуючи себе ніякими умовностями і штучними правилами «стилю». Але це не значить, що XVIII ст. не знало своїх власних, характерних художніх стилів.

XIX століття – час бурхливого розвитку всіх сфер художньої культури.

Так, літературу XIX сторіччя називають її «золотим віком» – як за сузір'ям імен у всіх жанрах, так і за різко зростаючим впливом на суспільство.

Великим художнім відкриттям Романтизму стали історичні романи Вальтера Скотта, Віктора Гюго, Александра Дюма. Реалізм XIX століття представили письменники Чарльз Дікенс, Стендаль, Оноре де Бальзак, Флобер, які розкрили соціальне значення зла, побачили його причину в матеріальній залежності людини від людини.

XIX століття принесло відкриттів і винаходів більше, ніж всі попередні століття разом взяті, а саме — понад вісім з половиною тисяч, внаслідок чого технічне панування над простором і матерією виросло безмежно. Почався небувалий просторовочасовий ріст цивілізації: в духовний світ людини входили нові території і нові шари минулого. Пізнання розсунуло свої границі всередину і вшир. Але одночасно виникли і нові способи подолання простору: нова техніка, з її швидкостями, засобами зв'язку сприяла тому, що людина змогла вмістити більше космічного часу в менший відрізок часу життєвого, наблизити до себе будь-яку точку планети.

Культура ХХ століття – це культура періоду світових війн, тоталітарних держав, загострення кризи техногенного суспільства. Але у протидію авторитаризму, жахіттям війн культура та мистецтво дарує плеяду блискучих митців – живописців Марка Шагала, Піта Мондріана, Пабло Пікассо, Сальвадора Далі, письменників Ремарка, Марселя Пруста, Альбера Камю, Франца Кафку, композиторів Ріхард Штраус, Джакомо Пуччіні, Клод Дебюссі.

В сфері художньої творчості – у літературі, архітектурі, малярстві, музиці, театральному мистецтві – виникає безліч течій, груп, шкіл, серед яких не можна визначити панівний стиль.

ХХ століттю властива поява нових, впливових видів мистецтва – кіно та телебачення. Європейське кіно – найстарше у світі. Перед Першою світовою війною фактично в кожній європейській країні з'явилися свої національні кіностудії. У малих країнах їх було по дві-три, а у великих, таких як Франція та Німеччина, по кілька десятків.