Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Так на смерть славного сина українського народу Івана Петровича Котляревського відгукнувся молодий Тарас Шевченко, пророкуючи йому безсмертя. Ці ж слова викарбувано на пам’ятнику письменникові, відкритому 30 серпня 1903 року в Полтаві.
Проходять роки, століття,
а пам'ять про першого класика нової української літератури, одного із її
зачинателів, педагога-просвітителя, активного громадського діяча живе не тільки
в Полтаві, але й по всій Україні. Під час урочистостей з нагоди відкриття
пам’ятника Котляревському Михайло Коцюбинський сказав: «Сто літ минуло, як те
занедбане і закинуте під сільську стріху слово, мов Фенікс з попелу, воспряло
знов і в устах батька нової літератури І. П. Котляревського голосно залунало по
широких світах».
За свідченням першого біографа письменника Степана Стебліна-Камінського, ще в юному віці Іван виявив «особливу пристрасть до віршу вання і вмів до всякого слова майстерно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші звали його рифмачем».
Роки написання найвідомішого
твору «Енеїди» Івана Котляревського – то час, коли вирішувалася історична доля
України та її самобутньої культури. Перші частини поеми Івана Котляревського зазнали великої популярності серед читачів, поширювалися в численних
рукописних списках.
Спираючись на
першоджерело – Вергілієву «Енеїду», українську фольклорну й літературну
традицію, а також на досвід деяких своїх попередників, Іван Котляревський написав твір, в якому яскраво змалював не стільки троянців, скільки українців з
їх національним характером і побутом.
Іван Котляревський вільно
повівся з першоджерелом. На перший план він висунув принцип «перелицювання», тобто
травестування. Його герої одягнені в національний одяг українців, вживають
українські національні страви і напої, співають українських народних пісень, мають
деякі українські імена. Загалом в поемі Івана Котляревського відбито життя і
побут різних станів українського суспільства середини ХVІІІ ст. Крім того,
«Енеїда» українського автора сприймається як оригінальна гумористична поема,
один із найвизначніших зразків світової бурлескної поезії.
«Праматір українського
народного театру», – так охарактеризував п’єсу Івана Котляревського «Наталка Полтавка» видатний український драматург Іван Карпенко-Карий. Уперше вона була
поставлена на сцені Полтавського театру в 1819 р. З того часу «Наталка Полтавка»
набула широкої популярності, увійшовши до репертуару багатьох театрів і скрізь сприймалася
і продовжує сприйматися в наш час з величезним захопленням.
Життєвість відтвореної ситуації, майстерність у розкритті характерів, національний колорит принесли «Наталці Полтавці» Івана Котляревського виняткову популярність. Образ Наталки Полтавки пробуджує в душах глядачів «довічну правду духовної краси», а сила п’єси, в простоті, в правді і, найголовніше, – в любові Івана Петровича Котляревського до свого народу.
Немає коментарів:
Дописати коментар