Твори Марії Матіос з надзвичайною швидкістю захоплюють у свій полон читачів

19 грудня святкує свій 65-річний ювілей Марія Матіос – українська письменниця, авторка збірок поезії, прозаїк, публіцист, одна з найпопулярніших сьогодні письменниць, постать якої стала певною мірою харизматичною в сучасній українській літературі. ЇЇ твори – глибоко філософічні, країноцентричні, наповнені трагічним світовідчуттям, звернені до історії та сьогодення нашого народу, до дослідження внутрішнього світу людини в різних ситуаціях, пов’язаних як із суспільним, так і особистим життям, містять у собі таємниці й загадки, написані вишуканою народною мовою.

Марія Матіос – корінна гуцулка з Буковини. Народилася 19 грудня 1959 року в с. Розтоки Путильського району Чернівецької області. Поетичній мові вона навчалася з малих років у своїх предків. Її бабуся розмовляла афоризмами, прадід її був письменником, але грамоти не знав. Мама майбутньої письменниці була вчителькою і саме завдяки їй дівчинка рано зрозуміла матеріальну силу слова.

Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету. За освітою – український філолог, за покликанням – добровільний народознавець, поет, прозаїк, публіцист, цікавиться психологією, етнографією.

Перші вірші Марія Матіос надрукувала у 15 років. 1992 року дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол», що і визначило основну лінію її творчості.

Марія Матіос – автор збірок віршів: «З трави і листя» (1982), «Вогонь живиці» (1986), «Сад нетерпіння» (1994), «Десять дек морозної води» (1995), «Жіночий аркан» (2001), «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007). Поетеса зростає від публікації до публікації, її віршам притаманне органічне відчуття колориту рідного буковинського краю, вміння по-своєму сказати про минуле і сучасне народу, передати стан людської душі,

Найбільшу популярність здобули її прозові твори: «Нація» (2001), «Життя коротке» (2001), «Бульварний роман» (2003), «Фуршет» від Марії Матіос» (2003), «Солодка Даруся» (2004), «Щоденник страченої» (2005, 2007), «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006), «Нація. Одкровення.» (2006), «Майже ніколи не навпаки» (2007), «Москалиця. Мама Мариця – дружина Христофора Колумба» (2008), «Кулінарні фіґлі» (2009), «Чотири пори життя» (2009), «Вирвані сторінки з автобіографії» (2010), «Армагедон уже відбувся» (2011).

Її книги світові критики назвали «ударом і викликом» сучасності. Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами.

Марія Матіос отримала некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Вона володарка численних літературних премій, зокрема Шевченківської премії за роман «Солодка Даруся» (2005), який визнаний однією з книг, яка найбільше вплинула на українців.

Нові твори Марії Матіос з надзвичайною швидкістю захоплюють у свій полон читачів. Роман «Букова земля», який був виданий у 2019 році, став масштабним, епічним художнім твором, який базується на історичних джерелах. Книга досить складна для сприйняття, проте досить легко написана, тому читається на одному диханні.

«Мами» – це історії 5 матерів, які втратили своїх дітей. Це книжка-голосіння, яка показує сильні й страшні почуття осиротілих матерів. А ще це текст про війну, важливість називати речі своїми іменами й особливості світовідчуття людей з психологічними травмами.

Письменниця іноді вагається, чи варто їй писати. «Часом не знаєш, чи Бог нагородив чи покарав тим словом… Іноді думаю: а на холеру я пишу ці книжки, якщо люди все одно дуріють, вар’ятіють? Але коли годинами простоюють в чергах за моїм афтографом, то, значить, щось у тих книжках є», – поділилась вона. Також Марія Матіос наголошує, що не любить тривіального чтива, тому сама намагається писати інакше. «У мене багато книжок, вони всі різні, але їх об’єднує те, що я люблю історію в людині й людину в історії. Мене цікавить, як людина поводить себе у пастці, як обирає свою дорогу, цікавить мотивація вчинків, поведінки», – говорить письменниця.