Слава до відомої французької письменниці Франсуази Саган прийшла не потихеньку, а раптово

В творі «Через місяць, через рік» французької письменниці Франсуази Саган є вислів: «Слава приходить не раптово, а потихеньку». Але він зовсім не стосується цієї письменниці, драматургині, сценаристки, кінорежисерки, феміністки, авторки понад 40 романів і п'єс, багато з яких екранізовані.

В 19 років до неї прийшла слава, успіх її першого роману «Добридень, смутку!» був приголомшливим. Ніхто, включаючи її саму і видавця, не очікував такого. Видавець спочатку навіть не повірив, що саме вона, гостроноса худа дівчина, яка сиділа перед ним, є авторкою потенційного бестселера. Але свідченням її роботи були чотири зошити із чернетками твору, написаних нервовим почерком. За декілька тижнів двома пальцями на друкарській машинці вона надрукувала роман, коли нудилася гарячим паризьким літом 1953 року.

А за рік роман вийшов мільйонним тиражем і був переведений на багато європейських мов. Хоча, звичайно, критики пророкували їй швидке забуття, вважали, що Саган не вистачає майстерності і таланту, але читачі і до цього часу продовжують читати та любити твори Франсуази, а її книги ніколи не залежуються на книжкових полицях.

Сюжет роману «Добридень, смутку!» простий, але емоційний: батько і донька відпочивають на березі моря, до них приїжджає їх давня подруга, яка закохує в себе батька. Донька Сесіль хоче розлучити коханців і підмовляє минулу батькову коханку знову з'явитися в його житті. Мова письменниці легка та витончена, але водночас саркастична і мудра, тільки дивуєшся умінню дівчини-підлітка писати так красиво, просто, елегантно і довершено.

Характеризуючи творчість письменниці, можна сказати, що для неї притаманні короткі описи і невелика кількість персонажів, та все ж вона відрізняється схемою любовного трикутника, витриманого відкритою інтригою. Загалом вважається, що схему роботи із психологією персонажів вона взяла у Фіцджеральда, проте якщо в останнього герої завжди хочуть повернутися до минулого, то персонажі Саган розуміють, що жили в нудному і шахрайському світі, тому не бажають про нього згадувати.

Серед найвдаліших ранніх романів письменниці також варто виокремити книгу «Чи любите ви Брамса?». Це ще одна розповідь про «лихоманку серця», як висловився Марсель Пруст. До речі, свій літературний псевдонім Франсуаза Куаре (справжнє прізвище письменниці) запозичила зі сторінок роману саме Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу», де згадується герцогиня Доротея Саґан.

Всі твори Франсуази Саган – про любов, самотність, незадоволеність життям, про найтонші моменти людських відносин. «Я пишу інстинктивно, як живу або дихаю», – так говорила письменниця. Напевно, тому сьогодні її книги потрібні багатьом людям, як ковток свіжого повітря. Працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ запрошують згадати, або познайомитись з творами цієї чудової письменниці, 90 років з дня народження якої нещодавно виповнилось.