1 лютого 2017 року виповнюється 120 років від дня народження українського письменника культуролога, публіциста Євгена Маланюка (1897 – 1968).
2 лютого 2017 року виповнюється 205 років від дня народження українського письменника, педагога, видавця Євгена Гребінки (1812 – 1848).
Протягом свого довгого і складного життя, що було виткане з «переходів і
виходів» Євген Маланюк жодного разу не зраджував собі, не зрікся свого
добровільного вибору, того хресного шляху, який пророкувала його розіп’ята
душа. У Євгена Маланюка, дослідника, публіциста, українського поета у творчості
існує лише один адресат і один герой — це його рідна кохана Україна
В радянські часи Маланюк належав до найбільш заборонених письменників
української діаспори. Євген Маланюк - письменник, який був «завжди - проти
течій», який вів «когорти» своїх віршів «в обличчя творчих катастроф». Його
ненавиділа і боялася радянська влада. Він не мав легких стосунків із
середовищем української діаспори в Америці. Повернувшись своїми книжками в
Україну від початку Незалежності, Маланюк став непримиренно критичним нашим
сучасником. Нині ми спостерігаємо в нашому суспільстві те, що передрікав Євген
Маланюк, бо його рівень знань і аналітичний розум передбачав багато катаклізмів
у розвитку української державності. Щоб осягнути історичні процеси виборювання
Україною своєї незалежності, історики та культурологи і в наш час звертаються
до праць Євгена Маланюка.
Євген Павлович Гребінка прожив коротке життя — всього 36 років.
Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я в українській літературі,
створивши поетичні та прозаїчні шедеври. За 15 років літературної діяльності
Гребінка надрукував понад 50 повістей, романів і оповідань.
Євген Гребінка наш земляк – народився на хуторі Убєжище поблизу Пирятина.
Цей куточок полтавської землі став не лише місцем народження майбутнього
письменника, а й епіцентром його мистецьких роздумів. Мальовничі пейзажі малої
батьківщини органічно впліталися в його твори. Протягом всього життя він
прагнув на землю своїх предків, завжди повертався сюди й саме тут знайшов свій
останній притулок.
Про свою рідну землю Гребінка написав такі чудові рядки: «Уже я так думаю,
що нема на світі кращого місця, як Полтавська губернія. І степи, і ліси, і
сади, і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і всякі напитки, і воли,
і добрі коні, і добрі люди — усе є, усього багацько. А тих, мовляв, дівчат та
молодиць!.. Одну списав покійничок Котляревський «Наталку Полтавку» та увесь
світ звеселив...».
Перше визнання й літературну славу письменникові принесли байки. Навіть
такий вимогливий митець і критик, як Іван Франко, назвав Гребінку «автором
пречудових байок».
Гребінка мав і неабиякий поетичний талант. Емоційна наснаженість і щирість
більшості його поезій забезпечили їм широкий успіх. Окремі його вірші стали
піснями, а популярний романс «Очи чёрные» співають в усьому світі.
Однією з найяскравіших подій в житті Гребінки було знайомство із юним
Шевченком. Саме Гребінка брав активну участь у викупі Тараса із кріпацтва,
підтримував його поетичний дар, надавав посильну допомогу коштами. Разом із
Гребінкою Шевченко подорожував Україною, познайомився з його рідним Убєжищем.
Гребінку називають «бабою-повитухою української літератури». Вважається , що Великий Кобзар почав вправлятися у
віршуванні під враженням своєї зустрічі з українськими творами у Гребінки.
Докладніше про життя та творчість письменників – ювілярів запрошуємо вас прочитати на сторінці нашого блогу «Літературна персона».
Немає коментарів:
Дописати коментар