Історія волинської письменниці Наталени Королевої

Життя прекрасної письменниці, творця рідкісного і дуже складного жанру філософсько-пригодницької історичної повісті Наталени Королевої не може не вражати. Воно, може, комусь нагадає фантастично-пригодницьку арабську казку, але насправді було тяжким і тривожним, суголосним тим історичним і суспільним катаклізмам, свідком і учасником яких вона була.

Народилася Наталена Королева 3 березня 1888 року в монастирі Сан Педро де Карденья, біля міста Бургоса, що у Північній Іспанії.  Мати Наталени, Марі-Клара де Кастро Лачерда, померла при пологах. Дівчинку спочатку виховувала рідна бабуся Теофіла з прадавнього литовсько-українського роду Домонтовичів, яка жила в своєму маєтку в селі Великі Бірки на Волині, а згодом, після її смерті маленьку Наталену відвіз до Іспанії брат матері. Дитина провела дванадцять років у монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Коли восени 1904 року 16-річна дівчина вперше приїхала до Києва, вона вражала всіх своїми знаннями з історії, археології, філософії, медицини, теорії музики; володіла, окрім французької, ще й польською, іспанською, арабською, італійською мовами, а українську, за власним визнанням, «трохи пам'ятала ще з дитинства». 

Далі було навчання в Київському інституті шляхетних дівчат. Згодом – рішуча відмова від вигідного шлюбу, навчання в імперській столиці Петербурзі, захоплення театром, перебування у Західній Європі (Іспанія, Франція, Італія) та країнах Близького Сходу, участь в археологічних розкопках у Помпеях та Єгипті. Перші художні твори, написані французькою мовою, почали з'являтися в паризьких журналах у 1909 році.

З часом Наталена оселилась і працювала вчителькою у Празі. Тут вона зустріла давнього знайомого ще по Києву – Василя Королева-Старого, письменника, видавця, культурного та громадського діяча. Їхній шлюб виявився міцним і довгим. Саме Василь Королів-Старий надихнув свою молоду дружину до написання художніх творів українською мовою. Перший такий твір, оповідання «Гріх (3 пам'ятні книжки)», був надрукований в українському тижневику «Воля» (виходив у Відні) в січні 1921 року. Більше Наталена Королева не розлучалася з українською мовою до кінця життя.

Наталена Королева своєю творчістю привнесла в українську культуру новий елемент «європейськості», інтелектуалізму та філософської глибини. Про що, власне, говорили кращі її твори.

Повість «Сон тіні» (1938) – про життя античної греко-римської цивілізації. «Повість з середньовіччя. 1313» (1934–1935) – про кризу середньовічної замкнутої фанатичної свідомості, про перші духовні паростки Відродження. Повість «Предок» (1937–1938) – також твір з життя середньовічної, задавленої інквізиторами Іспанії.

Підґрунтям історичної прози авторки становлять міфологія, культурологія та християнська історіософія, що найповніше відобразилося в романі «Quid est Veritas?» («Що є істина?»), який був написаний у 1939 році. 

Працюючи над романом, Наталена Королева врахувала традицію української і світової історичної прози, запропонувала своє бачення сакральної події, пов'язаної з постаттю Раббі Галилейського (Ісуса Христа), в якій відображена суть божественної і людської історії, а також образів Понтія Пілата, Марії Магдалини, Йосифа Ариматейського та ін., що втілювали в собі трагічні колізії прозріння римського соціуму в період раннього християнства.

Блискуче написані «Легенди старокиївські» (1940-1942). Тут уже мова йде про давнє минуле східних слов'ян; дійові особи – князь Аскольд, Кирило Кожум'яка. Цикл цих легенд являє собою химерне, філігранно оброблене переплетіння слов'янських, скіфських, давньогрецьких, давньохристиянських і навіть скандинавських переказів, міфів, казок...

Наталену Королеву все життя дорікали в «абстрактності» її історико-філософських повістей, відірваності сюжетів та образів письменниці від українських реалій. Однак зараз, знаючи, що найкраще з усього написаного цією письменницею витримало випробування часом, можна сказати, що повісті Наталени Королевої є цінними передусім тим, що в них розроблена нова концепція людини вільної, всебічно освіченої і цілісної особистості, яка засвоїла ідеали гуманізму. Це і забезпечує творчій спадщині письменниці особливе місце в українській літературі.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 до 135-річчя з дня народження письменниці.