Поезія Тереня Масенка здатна надихати і на подвиги, і на пошук

10 листопада виповнюється 120 років з дня народження Тереня (Терентія) Германовича Масенка – українського журналіста, поета, перекладача, члена Спілки письменників України з 1934 року.

Його батьківщина – село Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області, романтична степова сторона, сповнена задушевних пісень, героїчних козацьких дум і поетичних легенд. Селянського хлопчика з бідної хліборобської родини природа нагородила даром щирого лірика, дала йому добре серце і допитливий розум.

Великим авторитетом і, можна сказати, першим учителем Терентія був його старший брат Степан, що закінчив Херсонську вчительську семінарію. З війни він привіз цілу скриню книг, та й згодом брат привозив з міста українські книги, які Терентій захоплено читав. Душу його звеличило надзвичайне тоді відкриття: мова, якою розмовляли його дід та батько і все село, і всі степи навкруги – ця проста мова його предків має свою чудову літературу, нею написано сотні великих книжок. Та яких сердечних і глибоких, як море!

Масенко учитися пішов в українську гімназію, одну з перших у краї, навчався на робітфаку Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, а пізніше в Харківському інституті народної освіти. 1930 року закінчив факультет журналістики університету.

Працював у редакціях газети «Червоний кордон», журналів «Молодняк» і «Перець», а у роки війни на радіостанції імені Т. Г. Шевченка.

Відомо, що вагомість творчого доробку кожного письменника визначається не кількістю написаного, а художньою вартістю. Терень Масенко був невтомним творцем. У його віршах і поемах, нарисах і в «Романі пам’яті» був відчутний саме його ліричний голос, саме масенківське сприйняття світу і відтворення стану людської душі.

Перша книга поезій «Степова мідь» вийшла восени 1927 року. Друга збірка – «Південне море» з’явилася 1929 року, а наступного – вийшла книга «Ключ пісень». Далі – «П’ятнадцята весна» (1932), «Наша Азія» (1933), «Книга лірики» (1935), «Вітчизна» (1937), «Дума про щастя» (1960), «Вишневі зорі України» (1960), «Житні колоски» (1962) та багато інших.

Творчий доробок Тереня Масенка тематично розмаїтий, змістовний і значимий. Митець володів особливим обдаруванням бути ніжним і добрим. Завжди уважний і щиросердний до людей, товаришів, поет умів цінувати красу, особливо любив слухати музику. Його інтимна лірика піднесено чиста. Про сокровенне він пише просто і довірливо, повідаючи людям найсвятіше душі своєї.

Поет-пісняр – ще одна творча іпостась Тереня Масенка. На його слова написано біля двохсот пісень та романсів. Він працював з такими талановитими композиторами як Георгій та Платон Майбороди, А. Філіпенко, М. Дремлюга, І. Шамо, Я. Цегляр, Г. Жуковський.

Олесь Гончар, високо оцінюючи піснярський талант Тереня Масенка, його величну «Пісню про Дніпро» назвав верховиною творчості.

Слід згадати і про прозовий доробок Тереня Масенка, що колоритно доповнює творчий портрет письменника. Уже у своїх перших нарисах митець намагається вислови те, що не давала йому можливість охопити поезія.

Остання книга, видана Теренем Масенком, – «Роман пам’яті» (1970).

 Це своєрідний твір, оригінальний як композицією, так і манерою письма. Терентій Германович писав твір одним подихом, часом здається, поспішаючи розповісти людям своє потаємне, прибережене для останньої сповіді перед народом. Тож у романі минають картини дитинства, згадується молодість. І сторінка за сторінкою відкривається розповідь поета про тих, з ким він ішов у житті поруч, згадує про митців-побратимів Павла Тичину, Максима Рильського, Анатолія Петрицького, братів Майбородів, Джамбула та Янку Купалу, Андрія Малишка. У розповідь вплетені авторські поезії, які підвищують емоційність роману, створюють особливу тональність.

Справді, Терень Масенко – талановитий поет, ім’я якого необхідно повертати із забуття, адже своєю творчістю він утверджував світ краси, правди, справедливості та добра, вірив, що в Україні настане розквіт національної культури, що кожен українець зможе назвати себе справжнім патріотом своєї батьківщини. У цьому може допомогти нам поезія Тереня Масенка, бо вона здатна надихати і на подвиги, і на пошук.