Письменник і педагог Васильченко Степан Васильович (справжнє прізвище – Панасенко) народився на Чернігівщині в старовинному містечку Ічні. Зростав він у багатодітній трудовій родині, яка постійно боролася з нуждою.
Незважаючи на
це, сім'ю не полишав дух взаємної приязні й доброзичливості, тут не піддавалися
смутку, полюбляли жарт, веселу історію, вечорами робота супроводжувалася
піснею, і нерідко в руках у когось із хлопців, що забиралися на піч, з'являлася
й справжня книжка. Найчастіше це був зачитаний до дірок «Кобзар». Письменник
Степан Васильченко не раз згадуватиме ці роки, важкі, напівголодні, які, проте,
щедро дарували йому доброту й ласку близьких людей, роки, насичені нехитрим і
простим, але таким напруженим і світлим духовним життям.
Ці
враження дитинства згодом багато важили для творчої художньої натури. Васильченко-письменник
керувався пристрасним прагненням послужити рiдному
народовi, обравши його героєм неперевершених новел. Саме життя пiдказувало йому
теми й сюжети, а простi трудiвники, що жили поруч iз ним, ставали героями
новел, повiстей i драматичних творiв. В основi всiх цих творчих доробок лежить
зазвичай психологiчний конфлiкт. Але вони вiдзначаються яскравою особливiстю:
напруженi подiї змальовано оптимiстично, без розпачу й зневiри, залишаючи
сподiвання на краще.
У
творчості Васильченка виразно відчувається її співзвучність з народнопісенною
поетикою. Ця співзвучність виявилась у мові і стилі, у принципах побудови
художніх образів. Уся його творчість наскрізь перейнята мотивами народних
казок, народнопоетичною фантастикою, а народна пісня часто «озвучувала» роздуми його героїв.
Васильченку
як педагогові за фахом і покликанням вдалося зібрати багатий
матеріал про життя учителів. Його серце обкипало кров'ю, коли він бачив, як
учитель поневіряється, але замість протесту іноді ламає шапку перед
начальством, тому ці враження і спогади стали згодом документальною основою
багатьох реалістичних новел і оповідань.
Першорядне значення у творчому зростанні Васильченка мав Тарас Шевченко, який, по суті, визначив його літературно-естетичний ідеал і став провідною зіркою на всьому літературному шляху письменника. Тому є зрозумілим його задум створити велику біографічну повість про Тараса Шевченка. З п'яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу — «В бур'янах» (вийшла посмертно – в 1938 році).
Основні
жанри Васильченка – оповідання, повісті,
новели, гуморески, але є у нього і драматичні твори, казки, нариси та
публіцистика.
Кращі
твори Степана Васильченка, які написані на народних, реалістичних засадах, належать
до справжніх надбань української національної культури, міцно ввійшли в
сьогодення.
Цей
допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки
Полтавської МТГ до 145-річчя з дня народження письменника-реаліста, відомого
вчителя Степана Васильченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар