Вільям Вілкі Коллінз – майстер інтриг і захоплюючого сюжету

8 січня виповнюється 200 років з дня народження англійського письменника, драматурга Вільяма Вілкі Коллінза (1824 – 1889), який народився на півночі лондонського Вестмінстерського абатства в родині художника Королівської Академії. Він по праву вважається засновником англійського детектива і літературним учителем Артура Конан Дойла, Гілберта Честертона, Агати Крісті.

Коллінз закінчив приватну школу, подорожував Європою, жив в Італії. Деякий час він служив у фірмі, що займалася імпортом чаю. У 1847 році, вирішивши зайнятися юриспруденцією, вступив до «Лінкольнз-Інн», а у 1851 році став баристером (членом корпорації адвокатів).

У 1848 році Коллінз опублікував свою першу книжку – спогади про батька, відомого художника, який виховував у сина любов до мистецтва, але суворого мораліста водночас.

У 1851 році Коллінз познайомився з Чарльзом Діккенсом і на довгі роки став його другом, обох їх приваблювала акторська кар’єра. Тоді Коллінз зіграв роль слуги у комедії Булвера-Літтона, а в 1874 р. обоє виконали дві головні ролі у п’єсі Коллінза «Замерзла глибина». Серед публіки був герцог Девонширський і головний суддя. Успіх був приголомшливий, і п’єсу виконали повторно у присутності королеви Вікторії та принца-консорта.

Творча співдружність була плідною для обох. Вплив Коллінза відчутний у романах Діккенса 60-х років.

Найбільш відомими романами Коллінза є романи «Жінка в білому» (1860), «Місячний камінь» (1868). Вони перекладені на десятки мов, багаторазово екранізовані й дотепер улюблені читачами.

До речі, за доби СРСР інтелектуала Вільяма Вілкі Коллінза, на диво, чомусь не долюблювали (можливо, за його гострий язик), і «дозволили» публікацію обох культових для ХІХ сторіччя Вільямових романів аж під розпад СРСР, та й то на поганому папері та в дешевих другосортних друкарнях.

Свого часу романи Коллінза виявились тією необхідною літературою, яка буквально заразила англійську вікторіанську публіку, що бажала розважатися, плакати і чекати.

У «Місячному камені» – «першому, найдовшому і найкращому з усіх сучасних детективів» (за оцінкою Томаса Стернза Еліота), Коллінз відкрив та продемонстрував широкі можливості цього жанру, успішно поєднавши захоплюючу, динамічну, гостросюжетну форму із психологічним та соціальним змістом.

А ще обом романам Коллінза притаманна достатньо складна оповідальна структура, подібна до «листів із пляшок», якими море регулярно постачає берег. Спочатку історію оповідає один герой (приміром, дворецький), надалі йдуть щоденники або листи іншого розповідальника, згодом естафету оповіді переймає служниця або слідчий, що провадив розслідування.

Майстерність Коллінза як оповідача визначається двома найважливішими факторами – багатою романтичною уявою, яка диктувала йому незвичайні ситуації, екстраординарні явища, незвичних персонажів, часто з якимись фізичними вадами, і мистецтвом імпровізації, стимульованим якою-небудь цікавою подією.

А загалом, Коллінз як майстер інтриг і захоплюючого сюжету, написав понад сто творів, які цікаві не тільки неоднозначністю персонажів, умінням розгадувати таємниці, розкривати злочини, а й тонким англійським гумором, описом звичаїв доброї старої Англії.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.