Світлий талант і трагічна доля Василя Симоненка

На літературну годину «Світлий талант і трагічна доля Василя Симоненка» до бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ завітали учні 9 класу ліцею №32 «Європейський».

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року на нашій полтавській землі, в селі Біївці на Лубенщині. Через свої короткі неповні 28 літ земного життя він проніс глибоку синівську любов до краю, що спородив його, до народу, що дав крила і мудрість.

За життя Симоненко написав сотні віршів. Офіційно друкувався поет неохоче, бо радянська влада вимагала від нього коригувати тексти. Більшість творів видавав самвидавом, завдяки чому і став відомим. Дебютував він збіркою «Тиша і грім» в 1962 році. Уже після смерті неймовірними зусиллями друзів було опубліковано поетичні збірки «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1966), «Вибрана лірика» (1968), а потім аж до 1981 року – цілковите забуття. Його книжки вилучалися з бібліотек, а до деяких віршів дописувались «правильні рядки».

Тільки після здобуття незалежності Василь Симоненко повернувся до українців у поетичних книжках, у літературознавчих творах і спогадах, у піснях, у назвах вулиць і шкіл, бібліотек. Для присутніх було проведено огляд творів Василя Симоненка та книг про його життя, творчість.

Творча спадщина Василя Симоненка, хоча і посмертно, високо була оцінена і відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка. В 2005 році пам'ятник-погруддя поета встановили на його батьківщині у селі Біївці, в листопаді 2010 року в Черкасах було встановлено пам’ятник на центральній площі. А в 2015 році у внутрішньому дворику Червоного корпусу Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, в якому навчався поет, відбулися урочистості з нагоди відкриття погруддя Василю Симоненку.

Незадовго до смерті Василь Симоненко розповідав приятелеві поету Миколі Сому про свій сон. У сні він бачив віз, на якому їхали Іван Франко й Леся Українка, а коней поганяв Тарас Шевченко. Він запросив Василя сісти до нього на підводу. Той попросив, щоб і друга Миколу Сома взяли. Але Тарас Григорович сказав, що йому не можна, хай пішки йде.

Так розпочинається фільм «Рожеві лебеді Василя Симоненка», автором і режисером якого є полтавська письменниця, журналістка Інна Снарська, оператори Олександр Покинський та Дмитро Старіков, виробництво Полтавської ОДТРК «Лтава». Цей фільм здобув перше місце в номінації «Душі невичерпна криниця» на IX Всеукраїнському фестивалі телерадіопрограм «Калинові острови – 2004», а в 2006 році авторка стала лауреатом літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка.

Учням цікаво було переглянути цей фільм, бо він знайомить з рідними місцями Василя Симоненка, його вчителькою Уляною Миколаївною Демченко, однокурсниками Миколою Сомом та Анатолієм Перепадею, однокласниками та односельцями. Дякуємо Інні Станіславівні за люб’язно наданий до перегляду фільм. Жаль, що вона не змогла бути присутньою на заході, але її можна було побачити у її неймовірному фільмі.