25 жовтня виповнюється 95 років з дня народження українського народознавця, письменника, видавця Василя Тимофійовича Скуратівського (1939 – 2005).
Багатогранність його
інтересів була дивовижною – це історія, етнографія, народознавство,
фольклористика, літературознавство, мистецтвознавство, державознавство тощо.
Він – лауреат багатьох премій: ім. М. Островського, «Золоте перо», «За сприяння
українській культурі» (Клівленд, США), фундації Антоновичів (Нью-Йорк, США).
Але найбільше Василь
Тимофійович відомий як організатор і невтомний збирач народних скарбів з
культури і побуту нашого народу, автор 20 книг з фольклору і етнографії,
засновник і редактор часопису «Берегиня», наставник багатьох етнографів в
Україні. Це була талановита, непересічна і творча особистість, що не уявляла
себе без етнографії і зараз не можна уявити етнографію другої половини XX століття без Скуратівського.
Скуратівський народився
на хуторі Великий Ліс Коростенського району на Житомирщині. Його дитинство і
підліткові роки, як згадував він сам «припали на добу ще не до кінця втрачених
традицій. З огляду на це, маю завдячувати власній долі, оскільки, вивчаючи й
описуючи народознавче розмаїття свого народу, мені легше «оперувати»
джерелознавчим матеріалом, адже я був не тільки свідком, а її брав участь у тих
дійствах».
Все своє життя, а не тоді,
коли стало дозволено, Василь Тимофійович вишукував і зберігав перлини народної
культури. Він пройшов сотні верств від хати до хати, щоб записати і передати
нащадкам духовний дивосвіт нашого народу.
Скуратівський своєю
діяльністю та публікаціями сприяв
введенню в шкільні програми курсу народознавства, який репрезентує народні
традиції, звичаї, обряди, вірування, мораль і філософію. І першим підручником з
цього предмета стає його книга «Берегиня».
Щасливе поєднання в
особі Скуратівського таланту художника слова та вченого-етнографа дало
можливість привернути увагу громадськості до сучасної обрядовості, а особливим
його досягненням в українському народознавстві є видання таких книг як
«Посвіт», «Погостини», «Обереги пам'яті», «Народний календар», «Покуть»,
«Місяцелік», «Святвечір», «Вінець», «Дідух», «Русалії». В них зібрано багатющий
матеріал про походження назв українських місяців та пов’язані з ними численні
прислів’я і приказки, зразки завбачень погоди, народні і релігійні свята з
поширеним їх датуванням, а також розвідки про найцікавіші обряди.
Уже ціле покоління
свідомих українців виховане на цих книжках. Усіх бажаючих познайомитися з
творчим надбанням талановитого українця запрошуємо завітати до бібліотеки-філії
№7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.
Василь Тимофійович був одним
із організаторів фестивалів: «Котилася торба» (дитячі ігри), «Коляда»
(новорічні та різдвяні традиції), «Берегиня» (міжнародний фестиваль фольклору).
Організував та проводив на громадських засадах 20 років народознавчу експедицію
«Чумацькими шляхами». З 1992 року він започаткував та видавав народознавчий часопис
«Берегиня», де друкував багато своїх матеріалів, а також залучав до друку
багатьох талановитих дослідників.
В книгах «Кухоль меду»,
«Я Вас, бджоли, благословляю…» Скуратівський знайомить читача з народним
промислом – бджільництвом. До речі, над «Кухлем меду» автор працював понад
двадцять років, досліджуючи численні архівні матеріали не лише в Україні, але й
поза її межами, споряджав експедиційні виїзди в усі регіони нашої держави,
опрацьовував вітчизняну та зарубіжну фахову літературу. На основі зібраного
матеріалу він підготував ґрунтовну монографічну працю.
З книгою «Мамина
молитва» Скуратівський постає перед
читачами з першою збіркою художньої прози, в якій автор відтворив нелегке життя
селян у довоєнні та перші повоєнні роки. Прототипами його героїв стали реальні люди, які пройшли через пекло
«збільшовиченої ери». Його повісті й новели позначені глибокою психологічністю
людських характерів, умінням проникнути у внутрішній мікросвіт своїх героїв,
може, не завжди привабливий, але цілковито реалістичний.
В книзі «Україна в
терорі: Трагедія роду і народу» йдеться про трагічну долю родоводу Скуратівського, себто про рідних дядьків – Гната і Максима. На основі
документів автор відслідковує жахливі історії тортур, яких спокутували рідняки,
зосібна Гнат Скуратівський, котрий у 20-х роках створював національну селянську
партію, завданням якої було захистити українське селянство від московських
сатанинців. У кожного, хто ознайомиться з історичними джерелами, викладеними в
цій розвідці, просвітлиться страшна доба «комуністичного поступу».
На схилі літ,
хоч-не-хоч, а жива пам’ять навертає людину оглянути прожите, згадати
найцікавіші віхи своєї життєвої мандрівки. Такою є книга «Я сам про себе
розкажу».
У житті кожної людини є
два береги: від якого вона відчалює у широкий і незвіданий світ і другий, де
закінчується мандрівка. Життєва мандрівка Василя Тимофійовича Скуратівського,
який плідно працював, видав книги, будував нові цікаві творчі плани і задуми, закінчилась 16 грудня 2005 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар