Все життя Василь Скуратівський вишукував і зберігав перлини духовного дивосвіту нашого народу

25 жовтня виповнюється 95 років з дня народження українського народознавця, письменника, видавця Василя Тимофійовича Скуратівського (1939 – 2005).

Багатогранність його інтересів була дивовижною – це історія, етнографія, народознавство, фольклористика, літературознавство, мистецтвознавство, державознавство тощо. Він – лауреат багатьох премій: ім. М. Островського, «Золоте перо», «За сприяння українській культурі» (Клівленд, США), фундації Антоновичів (Нью-Йорк, США).

Але найбільше Василь Тимофійович відомий як організатор і невтомний збирач народних скарбів з культури і побуту нашого народу, автор 20 книг з фольклору і етнографії, засновник і редактор часопису «Берегиня», наставник багатьох етнографів в Україні. Це була талановита, непересічна і творча особистість, що не уявляла себе без етнографії і зараз не можна уявити етнографію другої половини XX століття без Скуратівського.

Скуратівський народився на хуторі Великий Ліс Коростенського району на Житомирщині. Його дитинство і підліткові роки, як згадував він сам «припали на добу ще не до кінця втрачених традицій. З огляду на це, маю завдячувати власній долі, оскільки, вивчаючи й описуючи народознавче розмаїття свого народу, мені легше «оперувати» джерелознавчим матеріалом, адже я був не тільки свідком, а її брав участь у тих дійствах».

Все своє життя, а не тоді, коли стало дозволено, Василь Тимофійович вишукував і зберігав перлини народної культури. Він пройшов сотні верств від хати до хати, щоб записати і передати нащадкам духовний дивосвіт нашого народу.

Скуратівський своєю діяльністю та публікаціями сприяв введенню в шкільні програми курсу народознавства, який репрезентує народні традиції, звичаї, обряди, вірування, мораль і філософію. І першим підручником з цього предмета стає його книга «Берегиня».

Щасливе поєднання в особі Скуратівського таланту художника слова та вченого-етнографа дало можливість привернути увагу громадськості до сучасної обрядовості, а особливим його досягненням в українському народознавстві є видання таких книг як «Посвіт», «Погостини», «Обереги пам'яті», «Народний календар», «Покуть», «Місяцелік», «Святвечір», «Вінець», «Дідух», «Русалії». В них зібрано багатющий матеріал про походження назв українських місяців та пов’язані з ними численні прислів’я і приказки, зразки завбачень погоди, народні і релігійні свята з поширеним їх датуванням, а також розвідки про найцікавіші обряди.

Уже ціле покоління свідомих українців виховане на цих книжках. Усіх бажаючих познайомитися з творчим надбанням талановитого українця запрошуємо завітати до бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.

Василь Тимофійович був одним із організаторів фестивалів: «Котилася торба» (дитячі ігри), «Коляда» (новорічні та різдвяні традиції), «Берегиня» (міжнародний фестиваль фольклору). Організував та проводив на громадських засадах 20 років народознавчу експедицію «Чумацькими шляхами». З 1992 року він започаткував та видавав народознавчий часопис «Берегиня», де друкував багато своїх матеріалів, а також залучав до друку багатьох талановитих дослідників.

В книгах «Кухоль меду», «Я Вас, бджоли, благословляю…» Скуратівський знайомить читача з народним промислом – бджільництвом. До речі, над «Кухлем меду» автор працював понад двадцять років, досліджуючи численні архівні матеріали не лише в Україні, але й поза її межами, споряджав експедиційні виїзди в усі регіони нашої держави, опрацьовував вітчизняну та зарубіжну фахову літературу. На основі зібраного матеріалу він підготував ґрунтовну монографічну працю.

З книгою «Мамина молитва» Скуратівський постає перед читачами з першою збіркою художньої прози, в якій автор відтворив нелегке життя селян у довоєнні та перші повоєнні роки. Прототипами його героїв стали реальні люди, які пройшли через пекло «збільшовиченої ери». Його повісті й новели позначені глибокою психологічністю людських характерів, умінням проникнути у внутрішній мікросвіт своїх героїв, може, не завжди привабливий, але цілковито реалістичний.

В книзі «Україна в терорі: Трагедія роду і народу» йдеться про трагічну долю родоводу Скуратівського, себто про рідних дядьків – Гната і Максима. На основі документів автор відслідковує жахливі історії тортур, яких спокутували рідняки, зосібна Гнат Скуратівський, котрий у 20-х роках створював національну селянську партію, завданням якої було захистити українське селянство від московських сатанинців. У кожного, хто ознайомиться з історичними джерелами, викладеними в цій розвідці, просвітлиться страшна доба «комуністичного поступу».

На схилі літ, хоч-не-хоч, а жива пам’ять навертає людину оглянути прожите, згадати найцікавіші віхи своєї життєвої мандрівки. Такою є книга «Я сам про себе розкажу».

У житті кожної людини є два береги: від якого вона відчалює у широкий і незвіданий світ і другий, де закінчується мандрівка. Життєва мандрівка Василя Тимофійовича Скуратівського, який плідно працював, видав книги, будував нові цікаві творчі плани і задуми, закінчилась 16 грудня 2005 року.