5 березня 2024 р.

Кобо Абе вершив долі не тільки японської, але й світової літератури

7 березня виповнюється 100 років з дня народження одного із найвідоміших японських письменників другої половини ХХ століття, драматурга і сценариста Кобо Абе. Він був не просто літератором, а ще уславився, як людина різноманітних здібностей та обдарувань, чудово розумівся в класичній музиці, був мовознавцем, фотографом.

Перші 16 років свого життя він прожив у Китаї, разом із батьком, який працював у медичному університеті. Там його ім’я Кіміфуса було змінене подібно до китайського, стало звучати як Кобо.

Згодом воно стало прекрасним та звучним письменницьким ім’ям. Хоча хлопець і освоїв професію лікаря на медичному факультеті Токійського університету, він не пропрацював лікарем і дня, а обрав справою життя письменництво.

Літературний дебют письменника відбувся 1947 року, коли, написавши книжку поезій обсягом 62 сторінки, Абе самостійно видрукував тираж на машині трафаретного друку. Особливого успіху книга віршів не мала, але це не зупинило молодого літератора.

Цього ж року він пише роман «Глиняні стіни», але перед публікацією за рік автор змінив назву на «Дороговказ наприкінці шляху». Книжку видають, а натхненний позитивними оцінками своєї творчості, Кобо Абе пише повість «Стіна. Злочин S. Карми», що нагадує абсурдну ситуацію з роману Кафки «Процес». В 1951 році повість тільки вийшовши з друку, одразу ж удостоїлася премії Акутаґави за талановитий письменницький дебют. Того ж року письменник розширює повість, дописує ще дві частини, і вже під новою назвою «Стіна» книга виходить окремим виданням.

Літературна кар’єра Кобо Абе набирає обертів. Він починає писати п’єси та оповідання, науково-фантастичний роман «Четвертий льодовиковий період».

Творчий потенціал письменника міцнішає, і незабаром він закінчує та публікує найвідоміший і найкращий, найбільш людяний і досконалий свій твір – «Жінка в пісках».

Після появи романів «Чуже обличчя» (1964), «Спалена карта» (1967) про Абе заговорили як про одного з тих, хто вершить долі не тільки японської, але й світової літератури. Згодом до них примикають романи «Людина-коробка» (1973), «Таємне побачення» (1977), «Вишневий ковчег» (1984).

Творча біографія Кобо Абе не обмежується написаними ним п’ятнадцятьма романами, драматургія і театр посідають у ній важливе місце, а екранізації книжок вносять у них нове звучання та збільшують їхню популярність.

П’єси, а їх Кобо Абе написав вісім, створювалися ним протягом усього життя. Деякі мали успіх, а одна з п’єс 1962 року лягла в основу фільму «Пастка», знятого режисером Хіросі Тесігахара за сценарієм автора. Згодом цей режисер екранізує й три романи Кобо Абе: «Жінка в пісках» (1964), «Чуже обличчя» (1966), «Спалена карта» (1968).

Театральна діяльність Кобо Абе теж мала успіх. У 1973 році письменник організовує театр «Студія Абе Кобо», і впродовж десяти років театр користується прихильністю публіки, а критики відзначають новаторство та нетривіальний характер постановок.

У 1992 році Кобо Абе був номінований на Нобелівську премію, проте, на жаль, не отримав. А повторна номінація стала неможливою, бо 22 січня 1993 року, у віці 68 років, письменник помер.

Удостоєний 1994 року Нобелівської премії з літератури японський письменник Кендзабуро Ое стверджував, що Кобо Абе неодмінно отримав би цю нагороду, якби прожив трохи довше.

Але особистості масштабу Кобо Абе не мають дати смерті, а їхнє життя – наче відкрита книга вічності: має початок, але не має завершення.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.

Немає коментарів:

Дописати коментар