Слова поета примушує звучати його душа

   12 січня в читальній залі на поетичному етюді «Колосся Симоненкової поезії» говорили про Василя Симоненка, адже цей рік ознаменований його 85-ти літнім ювілеєм.

 Він передбачив у своїй поезії не тільки свою смерть: «у тридцять смерті в очі подивлюсь», але й події нашого сьогодення – «Можливо, знову загримлять гармати, і танк зімне пшеницю на лану, і буде плакать і журитись мати, коли сини ітимуть на війну». Він зрозумілий і близький кожному українцю. Дивилися фільм про нього, слухали вірші у записах, в тому числі і сам голос поета, а ще читали його і про нього поезію, ділилися враженнями.

Презентували книжкову виставку-біографію «Хто хоче жить, ніколи не помре».

 Ця назва не просто слова, а істина, бо він живий і говорить з сучасниками через свої вірші. Можна навіть привести результати такого міні-дослідження завідувача бібліотеки Заливчої Людмили. Вона звернула увагу, що часто і різнопланово поет говорить про душу. І вибрала вислови Василя Симоненка про душу: «Душа горить», «Вірші у дні тяжкі серця наші палили, любов і зненависть будили у душі»,  в мові «великого народу ніжна і замріяна душа», «Просвітіть, премудрі,недозрілу душу мою, зрячу і сліпу! Душу примітивну», «Душу пече образа», «Воскресайте, камінні душі», «Через душі, мов через вокзали, гуркотять состави почуттів...», «Душу щастям колиса», «Найчистіша душа невразлива», «Тугою прощання душу залоскочуть», «Сонцем душу жадібну налий», «Муками натягнута душа», «Прив’язала ти душу мою», «Давить душу не осіннє олово», «Душі наші мов пісні». Він писав, що ради України «перли в душі сію, ради тебе мислю і творю». Тож  давайте читати вірші Симоненка, адже їх «слова звучать примусить сильно й звучно лише одна поетова душа». А його душа щира і мудра, адже «не можуть душу зігрівати ті, що не палають, не горять!». Він не просто горів, а й зараз продовжує запалювати і підтримувати інших своєю вірою в  Україну, яка «бунтує» і «гордо крізь смерть до безсмертя» йде!