Нащо й клад, коли в сім'ї лад: До Дня родини

Скарбничка мудрості

 Якого б віку і статусу не була людина, де б вона не жила і яких поглядів би не дотримувалася, вона потребує родини. Спочатку тієї, де народжується і росте, потім – тієї, яку створює сама і де ростить своїх дітей. День родини відносно молоде свято в Україні і відзначається з 2012 року. Святкування цього дня має щорічний характер і встановлено на 8 липня.

    Сім’я, родина, рід – є основною опорою, «стовпами» для становлення нас, як особистості. Завжди слід пам’ятати звідки, і з якого роду ти походиш, та не цуратися свого минулого, що є твоєю історією.

 В давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природньою потребою. Триматися свого роду, оберігати сімейні реліквії, традиції, передавати їх у спадок наступним поколінням – було обов’язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали «людьми без роду-племені».

 Ми маємо цінувати і пам’ятати, дякувати нашим пращурам за цінні поради і настанови щодо створення родинного вогнища і підтримання його, які вони увіковічнили у «перлах» усної народної творчості, що передавались з покоління у покоління: народних приказках, прислів’ях, висловах, які хочемо зібрати до скарбнички.

 Міцна сім’я – міцна держава

 Яка сім’я – такий і я

 Сімейний горщик завжди кипить

 Сім’я сильна, коли над нею дах один

 Родичі хоч і сваряться, та одне одного не цураються

 Без сім’ї і свого роду – немає нації, народу

 Свойого доправляйся, від роду не відчужай

 Земля без води мертва, людина без сім’ї – пустоцвіт

 Людина без братів і сестер – самотнє дерево
          Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько

 Людина без сім’ї, що дерево без плодів

 Без роду, хоч з мосту та в воду

 Батько не той, що породив, а той, що спорядив

 Не та мати, що родила, а та, що вигодувала (зростила)

 Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів

 Багато дітей у сім’ї – Божа благодать

 Діточок виховати – не курочок перерахувати

 Батька й матері на все життя не вистачить

 Птахи в гнізді до осені, діти в сім’ї до віку

 Дитина – що віск: що хочеш, те й ліпи

 Батьки працелюбні, і діти не ледачі

 Син мій, а розум у нього свій

 Умів дитя народити, умій і навчити

 У семи няньок дитя без ока

 Вчи дитя, поки поперек лавки лежить, а як уздовж лавки ляже, тоді пізно вчити

 Де одинець – сімейству кінець, де сім – щастя всім

 Один син – не син, два сина – пів сина, три сини – ото тільки син!

 Дерево тримається корінням, а людина сім’єю

 Годуй діда на печі, бо й сам там будеш

 Живі батьки – почитай, померли – поминай

 Поки діда, поти й хліба

 Поки баби, поти й ради

 Для онука дідусь – розум, а бабуся – душа

 Розумна дитина в батьковій свитині

 Молодь багата мудрістю батьків

 У нашому роду нема переводу

 Сім’я міцна – горе плаче!

 До свого роду хоч через воду

 Як мати рідненька, то й сорочка біленька

 Не ясла до коней ходять, а коні до ясел

 Всяка пташка своє гніздо знає

 Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!

 Своя хата не ворог, коли прийдеш, то прийме

 Наш рід добрий на плід

 Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець

 Від малих дітей голова болить, а від великих – серце

 Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять

 Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться

 Нащо й клад, коли в сім’ї лад

 У дружній родині і в холод тепло

 У своїй родині всяк сам великий

 В сім’ї і каша густіша

 Де мир та лад, там і Божа благодать

 За загальним столом їжа смачніша

 Сім’я міцна ладом

 Є рід – буде й обід

 Як не стане – то батько достане, як не буде – то мати добуде

 Син в сім’ї – опора, а дочка – окраса