15 квітня 2024 р.

Анатоль Франс – один з найбільших майстрів прози французької літератури

16 квітня виповнюється 180 років від дня народження французького прозаїка та літературного критика Жака Анатоля Франсуа Тібо (1844 – 1924), який творив під літературним псевдонімом Анатоль Франс.

В 1921 році він удостоєний Нобелівської премії «За блискучі літературні дослідження, позначені витонченістю стилю, глибоко вистражданим гуманізмом та справді ґалльським темпераментом».

Народився Анатоль у французькій столиці. Батькова книжкова крамниця знаходилась у центрі Парижа на березі річки Сени. В їхньому будинку часто бували люди, широко відомі в літературному середовищі: брати Гонкур, літературні критики Поль де Сен-Віктор і Жюль Жанон, поети-парнасці.

Не дивно, що змалку хлопчик полюбив книги. Сторінки прочитаних книг розкривали перед ним дивовижне багатство думок, почуттів, знань, таємницю минулих століть, що хвилює.

З 1866 року Анатоль Франс змушений був сам заробляти на життя, і почав кар'єру бібліографа. В 1876 році Франс стає заступником директора бібліотеки французького Сенату і займав цю посаду протягом наступних чотирнадцяти років, що давало йому можливість займатися літературною працею.

Перш ніж стати письменником, Франс писав статті в різні енциклопедичні словники та довідники, друкував невеликі нотатки в бібліографічних журналах і каталогах, які читали лише небагато любителів. Багато дала Анатолеві робота у видавництві Лемерра, де він був постійним рецензентом рукописів і автором передмов до книг, а також співпраця з газетою «Тан», де він виступав як літературний критик.

Пройшло близько десяти років, перш ніж Франс досяг першого значного літературного успіху, видавши збірку віршів «Золоті поеми» (1873). Ще через три роки з'явилася у світ драматична поема «Коринфське весілля».

Проте Франс відійшов від поезії і звернувся до прози. Романом, що приніс Франсу популярність, був «Злочин Сильвестра Бонара» (1881). Це сатира, в якій легковажності й доброті надається перевага перед суворою чеснотою.

До кращих творів Франса відноситься його сатира «Острів пінгвінів» (1908). Це філософсько-алегоричний роман, в якому письменник досліджує основні етапи розвитку буржуазної цивілізації. Історія пінгвінів (в зображенні Анатоля Франса вони стають уособленням людського нерозуміння) просліджується з епохи раннього християнства, однак найбільшим злом буржуазної цивілізації виявилось встановлення принципу приватної власності.

Більша частина книги присвячена сучасним Франсу подіям, а наприкінці дається похмурий прогноз майбутнього: влада фінансових монополій і атомний тероризм, що руйнує цивілізацію.

Анатоль Франс увійшов в історію французької літератури як один з найбільших майстрів прози, як автор глибоких на думку і блискучих за формою філософських романів, неповторних за своєю витонченою і їдкою іронією повістей, оповідань і казок, як один із найбільших і гострих сатириків, як яскравий і сміливий публіцист.

Немає коментарів:

Дописати коментар