Письменницька робота Еміля Золя була спрямована на втілення дитячої мрії – створити щось таке, через що його мати буде ним пишатися

2 квітня виповнюється 185 років з дня народження Еміля Золя – одного із найяскравіших представників реалізму ХІХ століття, французького письменника, критика і політичного активіста.

Дитинство і юність письменника пройшли в злиднях, він залишився без батька у шестирічному віці. Іноді хлопчик так голодував, що навіть доводилося ловити горобців на горищах і смажити їх. Однак мати не залишила думки дати синові пристойну освіту. Вона звернулася до міської ради з проханням виділити кошти на навчання сина «в якості посмертної винагороди за послуги, надані її чоловіком місту Ексу». Міська рада пішла назустріч, і хлопчик був зарахований в пансіон Бурбонів.

З раннього дитинства Еміль мріяв прославитися і зробити щось таке, чим його мати могла б пишатися. Він з ретельністю приймається за навчання і досягає успіху, швидко заробляє репутацію відмінника.

В 1852 році Еміль разом з матір’ю переїздить до Парижа. Юнакові сильно не подобається столиця, він ніяк не може себе знайти – вчиться, але диплома так і не отримує, безуспішно намагається вступити на службу, тому матеріальне його становище в цей час дуже плачевне. Але, незважаючи ні на що, він продовжує писати.

Коли він працював розсильним у видавництві Луї Ашетта, то зважився показати вірші своєму господареві, який вважався одним з найщасливіших видавців. Той виніс вирок: «Збірник непоганий, але він ніколи не розійдеться. У вас є талант. Пишіть прозу».

Еміль вже й сам про це подумував і навіть написав кілька новел свого першого роману. «Проза так проза, вірші почекають», – спокійно сприйняв пропозицію видавця і швидко настрочив казку «Поцілунок ундини», з якої і почалася його літературна кар’єра.

Через 4 роки Золя прийняв рішення зробити письменницьку діяльність джерелом заробітку. Початкові письменницькі кроки почалися з журналістики. Дебютний збірник оповідань заявив про себе в 1864 році під назвою «Казки Нінон».

У 1865 році написав роман «Сповідь Клода», що став реальною біографією письменника. Отримавши достатню репутацію як письменник, він покинув роботу у видавництві, щоб утримувати себе й свою матір, займаючись письменництвом.

Справою життя стало написання 20-томного роману «Ругон-Маккари», де розповідається про одну певну сім’ю за часів Наполеона ІІІ і Другої французької імперії. Еміль розраховував видати 10 томів роману, але в кінцевому результаті твір складається з 20 томів. Ці романи принесли Емілю Золя світову популярність і статус найбільшого національного письменника після Віктора Гюго.

Перший твір епопеї «Кар'єра Ругонів» розповідає про життя однієї родини. В основі сюжету лежать реальні політичні події того часу, які і виступають декораціями сімейних історій головних героїв.

Найуспішнішими романами стали «Пастка» і «Жерміналь», присвячені класу робочих людей.

На сторінках роману «Пастка» автор наочно демонструє життя простих людей, що стоять на межі виживання. Розповідаючи про їх побут та звичаї, Золя показує на що можуть бути здатні люди, доведені убогістю та як в прагненні вижити стираються всі грані між хорошими та поганими вчинками.

В романі «Жерміналь» йдеться про зародження нової суспільної свідомості, яка піднімається з глибин землі. У важких умовах шахтарі виконують свою копійчану роботу, їм уривається терпець і вони починають страйкувати. Великодушність і жадібність, любов і зрада, життя і смерть переплелись у павутині подій. Теми, порушені в романі, зворушують до глибини душі і залишаються актуальними дотепер.

Ще один роман, що мав успіх у читачів «Дамське щастя», повністю відображає ідеологію того часу, коли комерційні відносини все активніше розвиваються, де бажання клієнта закон, а права продавця не мають значення. Дії книги розвиваються в магазині під назвою «Дамське щастя», а головні герої, як і в більшості романів письменника, – бідні з глибокої провінції, впевнено йдуть до успіху. Особлива увага приділяється жінкам в творах автора, і цей роман не виняток: жінки сильні, вольові і не залежні від чоловіків. Літературні критики вважають, що прототипом персонажів стала мати письменника.

Вся його письменницька робота була спрямована на втілення своєї дитячої мрії. Золя працював по дев’ять-десять годин на добу, поступово перетворившись на таку собі «літературну машину». Він встигав щодня написати від 1000 до 2500 слів, при цьому завжди ретельно розробляючи сюжетну схему своїх творів.

Еміль Золя помер у Парижі 29 вересня 1902 року в 62-річному віці, за офіційною версією, отруївшись чадним газом через несправність димоходу. У сучасників письменника були підстави вважати, що він став жертвою політичних супротивників, проте довести версію інсценування нещасного випадку нікому не вдалося.

Вдруге похорон Золя відбувся в липні 1908 року. Прах Еміля Золя був перенесений до Пантеону, усипальниці великих людей Франції.

Сьогодні спадщина Еміля Золя – важливий і невід’ємний етап в історії становлення французької літератури. Якщо ви ще не встигли познайомитись з творчістю Еміля Золя, то працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ неодмінно радять прочитати його твори. Бо підняті теми залишаються актуальними і сьогодні, вони змусять вас не тільки задуматись про багато подій, які відбуваються у вашому житті, але і подивитись на них під іншим кутом.