День нової книги «Скарби сьогодення»

В рамках проведення Національного тижня читання художньої літератури «Арабески книжкових шляхів» в бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ вирішили присвятити окремий день новій книзі. Для користувачів було запропоновано День нової книги «Скарби сьогодення», щоб сфокусувати їх увагу на свіжих надходженнях та зацікавити до читання.

Новинки української літератури представили на книжковій виставці «Сучасні обрії української прози». 

Біля виставки було проведено огляд нової літератури.

 А розпочали з представлення книги одного із найтитулованіших та найулюбленіших письменників країни Василя Шкляра. Його роман «Тінь сови» письменник Андрій Курков назвав «найгуманнішим з усіх написаних Шклярем». Дійсно, ми звикла, що письменник пише про війну, про боротьбу українського народу за свою свободу, про хоробрість, про вірність батьківщині тощо. Цей роман зовсім іншого стилю. Він розповідає про неймовірне і справжнє кохання Катерини та Степана. Але є і боротьба, але боротьба Степана з хворобою. Але чи залишиться Катерина відданою своєму чоловіку, чи не порушить весільну клятву «у здоров'ї, і в хворобі»? Шукайте відповідь на це питання, читаючи книгу.

Збірка оповідань харківської письменниці Людмили Охріменко «Волонтерські історії (2014 – 2022)» присвячена волонтерам, тому вона буде цікава для користувачів нашої бібліотеки, на базі якої працює потужна волонтерська спільнота. А ще книга цікава тим, що сама авторка також волонтерка і описує події, учасницею яких багато була переважно сама.

Роман «Помру за Україну (але це не точно)» Артем Захарченко написав після довгих розмов з українськими політв’язнями й вітчизняними правозахисниками, після перегляду багатьох годин тюремних відео, щоб надати тексту щонайбільшої достовірності.

Історія оповідається трьома особами, яких доля заплутала в химерний вузол. Оля, яка працює на російський банк в Україні та виховує доньку з інвалідністю, Олексій, який потрапив за нечистий бізнес та допомогу майданівцям та Орест, який хотів зняти провокаційний ролик на росію, але попався ще на кордоні.

Це не казка чи фентезі, тут змальовані справжні тортури, знущання та нескінченні допити. Хтось із них має померти за Україну. Але це не точно…

Роман «Тінь від полум’я» Марка Бабаревича – дебютний. Цей роман був написаний, щоб люди краще розуміли тих військових, які повертаються з війни, і не просто розуміли, але і підтримували, бо вони кожного дня виконували бойові завдання і ризикували життям. Це важливо, щоб військові не зіткнулися з байдужістю і не зневірились у людях, суспільстві, змогли пристосуватися до мирного життя. Хоча роман і художній, але багато і реального, бо історії багатьох побратимів Марка Бабаревича лягли в його основу.

Віталій Запека знаний як письменник, який творив свої твори у військових окопах і найвідоміші, найпопулярніші з них антивоєнної тематики. А інтелектуальний роман-утопію «Абсурд» він написав у 2016 році для себе, не для друку. З гумором, сатирою, іронією і безжальною правдою занотовані роздуми про суспільство.

Письменник Сергій Пантюк відзначає, що цей роман також можна віднести до романів про війну. Бо «боротися проти перетворення власного народу на отару, проти профанації шляхів суспільного розвитку та дій владної охлократії з ознаками деспотизму набагато складніше, ніж брати участь у бойових діях».

Поштовхом до написання Марією Матіос роману «Жінці можна довіряти» став лист, який вона отримала як голова підкомітету ВРУ з питань книговидання та книгорозповсюдження. Цей лист був від агента КДБ з описом його життя, він є у романі, але не повністю, бо він з такими фактами, що за ними можна його вирахувати. Людина довірилася, навіть були слова: «Я вам довіряю свою історію». Потім письменниця ще збирала матеріали, нанизувала історії, які їй довірили ще кілька людей. Вони б хотіли, щоб їхні історії озвучили. «Жінці можна довіряти» – це  Марія Матіос сказала про себе і так назвала роман.

Як каже авторка, у романі – 95 відсотків реалій й документалістики (до найдрібніших деталей) і 5 відсотків письменницької вигадки. У ньому багато автобіографічного, багато реальних людських історій. Щоправда, деякі імена змінено: зокрема, знаменитий український композитор Володимир Івасюк, історію якого знайдемо в романі, став Володимиром Панасюком.

Ця книжка зіткана з різних клаптів, як ковдра: радянський час, 70–80-ті роки, наші днів аж до війни. Автор зазначає: «Моя книжка дуже жорстока. Не в тому розумінні, що там описані якісь тортури: багато людей у той жорстокий час проживало жорстоке життя, і ця жорстокість відгукується аж дотепер».

Від володарки звання «Золотий письменник України» та нагороди «За найкращий роман на гостросоціальну тематику», однієї з найулюбленіших письменниць Світлани Талан зразу маємо два нових романи «Зігріті сонцем» та «Просто гра».

Роман «Зігріті сонцем» розповідає про трьох сестричок, які народилися в один день, але дуже з різними характерами, не було між ними злагоди та й долі у них склалися по-різному.

Кожна із сестер намагалася влаштуватися у житті якнайкраще, але ні одній це не вдалося. Перша вийшла заміж за бізнесмена, який її навіть ні трішечки не кохав, друга – всупереч волі батьків створила сім’ю із невиліковно хворим, а третя – після шаленого роману на заробітках за кордоном народила «сонячну» дитину.

Саме ця дитина повернула злагоду людям, двом тіткам, які абсолютно не прагнули помиритися. «Сонячними дітьми» називають дітей із синдромом Дауна за те, що дуже щирі, добрі та наївні. Саме такий випадок у правдивих фарбах зобразила талановита сучасна письменниця.

Роман «Просто гра» розповідає про простого автослюсаря Іллю. Він закоханий у доньку заможного підприємця. Для зміцнення свого фінансового становища, бо самою романтикою свою обраницю не задовольниш, Ілля наважується попросити грошей у кримінального авторитета на прізвисько Латиш. Але «ділова угода» завершується кримінальними розборками. До гри несподівано долучається Марго, дружина Латиша. Вона рятує хлопця, тікаючи разом із ним.

Назад шляху немає, він змінює своє життя, закохується у цю небезпечно привабливу жінку і навіть не підозрює для якої ролі вона вибрала хлопця у свої грі.

Читачі уже полюбили щирі і життєві книги Оксани Кір'ян. Цього разу отримали її роман «Щебетала пташечка».

У головної героїні дивне й чудернацьке ім’я – Рената. Але воно не приносить щастя звичайній сільській дівчинці, напівсироті, що змушена жити під одним дахом з лихою мачухою. Вона мріє стати лікаркою, натомість мачуха з чоловіком вже наперед визначили її долю: після восьмирічки – робота в колгоспі і, звісно, заміжжя.

Але несподівано вона дізнається, що її рідний батько десь у далекій столиці. Рената, не витримавши жорстокості і згади, вирішує покинути свій дім та вирушає на пошуки батька, щоб змінити свою доля на краще.

Книги Ольги Саліпи, написані з письменницьким хистом, завойовують популярність у користувачів бібліотеки. Цього разу отримали її романи «Зламані речі» та «Таких тисячі».

У героїнь роману «Зламані речі» Регіни і Марії своє горе, свій дім і обидві вони стараються знайти своє місце в житті. На долю обох дівчат випали нелегкі випробування: юність у дитбудинку, дорослішання і перше кохання, надії та розчарування, тяжкі втрати, і зрештою, довгий і тернистий шлях до себе самої і до справжнього кохання.

Елементи цілительства і містики додають книзі невловимого шарму. Виявляється, можливо відремонтувати не тільки зламані речі, а і зцілити поранені людські душі.

Історії героїнь роману «Таких тисячі» – це історії реальних жінок, які Олена Саліпа майстерно зібрала в одну історію. Відчувається, що це біль і її самої.

Героїні книги живуть кожна своїм життям в маленькому прикордонному містечку біля військової частини. У кожної є свій коханий – для когось хлопець, для когось чоловік. Їхні чоловіки після повномасштабного вторгнення ідуть боротися з ворогом. Жінкам лишається жити, вірити і молитись, адже містечко опиняється майже в окупації. Війна – жорстока. В різний спосіб героїні втрачають своїх чоловіків. Четверо стають вдовами, а в Афіни все складеться трошки інакше, проте вона і до того пережила надто багато горя.

Чи вистоять героїні після важких втрат? Як переживатимуть біду? Що їх чекає? Нажаль, втрати переживають зараз тисячі українських жінок, про що і говорить одна з героїнь: «Таких тисячі!».

В кінці книги є поради психологині, як допомогти пережити втрату людині і не нашкодити при цьому. Це дуже корисною і цінна інформація.

Роман Остапа Соколюка «Ені» буде дуже цікавим для любителів фізики. Книга вийшла динамічною, з простою мовою, з односкладними реченнями, з прозорими лаконічними героями. Всіх їх поєднує загадкова куля із надприродними фізичними властивостями, квартири, що розташовані одна навпроти одної і, звичайно, кохання.

Книга написана у літературній формі, але в ній дуже багато фізики та фізичних теорій, а відбувається все через те, що головний чоловічий персонаж – фізик. У книзі багато фантастики, паралельної реальності, дивних гангстерів, що читач не розуміє де вигадка, а де справжні наукові здобутки. Кінцівка книги дуже незвична та зовсім неочікувана.

Роман «Сон короля» Галини Матвєєвої заінтригує любителів сучасної української прози та книжок про письменницьке життя. Головний герой книжки Еммануїл з дитинства мріє стати письменником, проте так і не сідає за писання свого шедевра. Натомість він загрузає в родинному житті, в коректорській роботі й з жахом для себе усвідомлює, що більше не розуміється на сучасній літературі.

На противагу до невдахи Емми в романі постає німецький письменник Ганс, який є втіленням романтичного авантюриста, і він весь час трапляється на шляху нашому горе-письменнику як нагадування про втрачені можливості й нереалізовані амбіції.

Коли Еммі потрапляє до загадкової організації під назвою «Спілка забутих письменників», членами якої є невідомі літератори – нецікаві колись і забуті тепер, то йому пропонують вигідну співпрацю. Він погоджується, але згодом розуміє, що тут не все так просто. Особливо після телефонних дзвінків і мовчання та підозрілих молодиків, що все частіше зустрічаються героєві на вулиці під час прогулянок.

Гостросоціальний психологічний трилер від дуету авторів зі Львова Анастасії Нікуліної та Олега Нікуліна «Більше нікому» однозначно переверне уявлення будь-кого про сучасну українську літературу.

Читання книги змушує задуматись над тим, наскільки ми залежні від суспільної думки. Вона змушує нас вдосконалюватись, прагнути кращого, але так само і руйнує нашу особистість, змушуючи підлаштовуватись під суспільство, в якому ми живемо. Щось подібне сталося і з головним героєм роману Русланом Шовковим.

Динамічний, але заплутаний сюжет, який тримає у напрузі до останньої сторінки. А цікавою особливістю роману є також відсутність позитивного героя. Жоден персонаж не викликає до себе симпатії. Якщо на початку здається, що має бути якась гармонія між персонажами, що є щось позитивне та негативне в кожному, то потім це враження поступово стирається, коли читаєш про вчинки цих персонажів.

Роман Мартина Якуба «Мертві моделі» став першою частиною літературної серії про приватного детектива Макса Ґедзя. Книга динамічна, до того є кілька несподіваних поворотів сюжету і непередбачуваний кінець, якраз те, що потрібно для цікавого детективу. Попри криваву тему – серійні вбивства моделей – у книзі багато гумору та іронії. І завжди доречних.

Новоспечений приватний детектив без ліцензії, колишній АТОвець Макс не має права щось розслідувати. Щоправда – він колишній мент із Горлівки, але працював він там давно, ще до російсько-української війни. Та вибору в Макса нема – і він вляпується у заплутану та небезпечну історію.

Окрему полицю на книжковій виставці було виокремлено для художньої літератури полтавських авторів.

«Климко» – це чудова збірка за авторством нашого земляка, класика української літератури Григора Тютюнника. Безумовна сила, котрою наділена ця книга – у передачі емоцій, завдяки яким ти неначе споріднюєшся з героями та їхнім світом. Григір Тютюнник подає драматичні історії, які залишаються з читачем надовго і переходять з покоління в покоління.

Також представлені книги Юрія Антиповича «Брате мій, Каїне», «У вітражі вічності» та його сина Тараса Антиповича «Мізерія». Ще одна книга, пов’язана з цією родиною, – книга Петра Дениска «Строката гора». Він є рідним братом письменниці, журналістки Ганни Дениско, дружини Юрія Антиповича та матері Тараса.

«Пишу, можна сказати, серцем, може, тому написано художніх творів не так багато. Бажання писати приходить саме собою, не запитуючи, чи є тобі коли сідати до письмового столу, чи немає. До речі, коли намагаєшся себе примусити писати, то з того нічого не виходить. Цим треба жити. По-іншому ніяк! Моя душа розкривається у моїх творах», – говорить про свою творчість Володимир Шкурупій, знаний не тільки в Полтаві, а й у всій країні архієпископ Афанасій. 

Представили його нову книгу «Я зігрію тебе». Її можна назвати книгою життя і про життя. Бо в ній постають нелегкі життєві долі, а глибина людських характерів переплітається з тонким психологізмом.

Книги, представлені на огляді, різноманітні за жанрами і тематикою, тож кожен зміг обрати собі книгу на свій смак.

#тижденьЧитання2025