16 серпня виповнюється 105 років з дня народження одного з найпопулярніших американських авторів – поета, романіста, новеліста польсько-німецького походження Генрі Чарльза Буковскі. Він є автором шести романів, понад тридцяти збірок поезії, шістнадцяти збірників оповідань і одного сценарію для фільму.
Його першим дитячим
оповіданням була історія про одноруку людину, яка скидала людей із неба.
Батько, побачивши твір, негайно його розірвав. Після цього Генрі ствердився в
письменницькому бажанні остаточно. «Саме після цього я став письменником», –
читаємо в його спогадах.
Років із тринадцяти він
почав думати, що є письменником. Взяв блокнот, олівець і почав писати. Пізніше
він назве це «механізмом, коли тобі приємно від подібних дій». Відчуття ці
лишаться на все життя.
Буковскі навчався на
факультеті журналістики та англійської мови у коледжі Лос-Анджелеса. Не проти
був стати журналістом, але його не взяли на роботу.
Праця на бійні, у
залізничній ремонтній бригаді, в американському Червоному Хресті – більш ніж у
ста місцях і різних містах. Він голодує, буває, що шоколадний батончик – єдина
їжа на день.
Але письменство Буковскі не залишає, він від руки друкованими літерами пише та відсилає до різних журналів чотири-п`ять оповідань і віршів на тиждень. Твори вперто повертали, але він не здавався, бо якийсь внутрішній голос казав: «Не треба. Збережи крихітну вуглинку, її іскру. Допоки вони в тобі, ти зможеш розпалити велике вогнище… Наді мною насміхалися, бо тоді я був для них лише рабом. Якось зимовим вечором я йшов безлюдною вулицею. Чомусь добре запам`ятав заледеніли самотні дерева. Вдома побачив підкладений хазяйкою квартири під двері лист від редакції, де сповіщалося, що два моїх оповідання придбали». Це було у 1944 році, твори надрукували в журналах «Історія» та «Портфоліо».
Але Буковскі на десять років припиняє писати, обираючи саме у поневіряннях набуття досвіду. Він веде мандрівний безладний спосіб життя, п’є, знову голодує, заводить випадкових знайомих та має дрібні заробітки.
Після довгих пошуків себе, тяжкої хвороби Буковскі все ж вирішив всерйоз зайнятись літературою. Один із номерів журналу «Арлекін» повністю складено з його віршів. «Мені потрібно було прокричатися. Вірші для цього підходили найбільше». У середині 60-х років минулого сторіччя його поезії вже бажають друкувати сотні невеликих поетичних журналів. У 1966 році, за підсумками опитування журналу «Аутсайдер», Буковскі присвоєно звання «аутсайдера року». До кінця XX сторіччя «аутсайдер» увійшов до історії світової літератури як людина, яка фактично звільнила поезію від академічної залежності.
У 1966 році в Санта-Роз (Каліфорнія) шанувальник творчості Чарльза Буковскі Джон Мартін для того, щоб
друкувати твори свого кумира, засновує видавництво «Чорний горобець». Саме тут
у шістдесяті виходять всі збірки Буковскі – понад двадцять назв. Видавництво й
досі одне з найшанованих і незалежних у США, а прибутки від творів Буковскі й
досі становлять близько третини річного обсягу продажів. «Він допоміг мені
побудувати мій видавничий бізнес, я допоміг йому стати успішним письменником і
заможною людиною», – цілком справедливо зазначає Мартін у спогадах.
У 1971 році Буковскі за
20 днів написав і опублікував свій перший і кращий роман «Поштамт», в основі
якого реальний життєвий досвід: у 1958 році Буковскі працював сортувальником на
пошті. У США книга була продана тиражем сімдесят п`ять тисяч екземплярів, у
світі – п`ятсот.
У 1974 році він отримує стипендію Національного Фонду Заохочення Мистецтв і переселяється до Голлівуду, підробляючи тут в чоловічих журналах і андеграундних газетах. Невдовзі з`являються романи «Фактотум» (1976), «Жінки» (1978), «Шинка на хлібі» (1982), збірки «Африка», «Париж», «Греція» та інші.
Особливість його
творчості полягала в манері викладу інформації в книгах. Вона була напрочуд
чесною з читачем. Буковскі не завуальовував неприємні моменти життя, а,
навпаки, їх досить детально описував.
А вже з кінця 70-х років
Буковскі здобуває популярність. Його читацька аудиторія
розширюється, книги шукають у крамницях, запитують у знайомих, передають з рук
до рук як бажану цінність. Все частіше запрошують виступати з власними віршами,
зустрічі з ним стають культурними подіями часу, преса все частіше вмикає
камери, щоб встигнути зберегти миті неповторного.
Твори Чарльза Буковскі
вдало екранізують, він починає працювати в Голлівуді як сценарист.
У 1993 році у
видавництві «Чорний горобець» вийшла остання прижиттєва антологія Буковскі
«Біжи разом зі здобиччю», яка містила більшість з його поетичного та прозового
доробку. Останній роман «Макулатура» (1994) просочений не лише його мудрим
почуттям гумору, а й передчуттям смерті: «Хочу, щоб мене поховали біля
іподрому… де буде чути останній заїзд».
Свого часу книги цього культового американського поета, прозаїка, есеїста і сценариста наробили багато шуму. І до сих пір одні захоплюються творами одіозного письменника, інші категорично їх не приймають. Читати книги Чарльза Буковскі працівники бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ рекомендують тим, хто не боїться читати про виворіт життя, адже їх автор прямолінійно і жорстко говорить правду про непривабливі сторони буття. До речі, в фонді бібліотеки є його роман «Жінки».
Немає коментарів:
Дописати коментар