середа, 2 листопада 2016 р.

Літературне кафе з Володимиром Мирним

 Учасники гуртка «Українські вечорниці»  люблять займатися творчими справами, але їм до снаги також і поезія, і література і просто приємна зустріч з талановитими людьми. На черговому своєму засіданні вони вітали полтавського письменника, користувача бібліотеки  Володимира Степановича  Мирного з днем народження.

     Формою цією зустрічі вибрали літературне кафе, адже звучала поезія, говорили про літературу, а яке ж день народження без чашечки запашного чаю та святкового пирога. А назвою стали перефразовані сторчки із поезії 19 - літнього  іменинника «Він знайшов свою жадану дорогу». Володимир Степанович закінчив історичний факультет Львівського університету ім. І.Франка,  працював учителем, методистом, старшим науковим співробітником Полтавського краєзнавчого музею, але протягом всієї життєвої дороги незмінною і жаданою в його житті була і залишається літературна діяльність.
 На сьогоднішній день в його творчому доробку уже 19 книг. Частина із них була представлена на перегляді, назвою якого знову були вибрані поетичні рядки Володимира Степановича :
                        «Карбуватиму СЛОВО до сьомого поту,  – 
                         Щоб змінити цей світ хоч на йоту, на йоту».

 Запитання і відповіді, спогади і роздуми, захоплення і побажання, подарунки – все це стало суттю цієї зустрічі.
     Зоя Дмитрівна Коваленко,  вітаючи іменинника,  згадувала про перше знайомство з ним у 80-х роках, читала напам’ять найулюбленіші поезії і захоплювалась його поетичною майстерністю і життєвою мудрістю.
 Людмила Дмитрівна Калинюк розповіла, що поезією Володимира Мирного вона захоплювалась разом зі  студентською молоддю ще на початку 60-років, працюючи вчителем розповідала про нього як відомого полтавського поета своїм учням, а от зараз пишається тим, що має нагоду спілкуватися з ним і продовжує із задоволенням вкотре читати і перечитувати не тільки поезію, але  і його прозу.
 Дружно проспівали  імениннику пісеньку про коровай, дружина Надія Григорівна прийнялась ділити святкову випічку, а Володимир Степанович поділився своїми спогадами про дитинство і студентські роки, про своїх друзів,  наставників і побратимів по творчому перу, про свої уже видані збірки і плани стосовно майбутніх доробок.             


     Бібліотеці він зробив подарунки, які цінні тим, що це збірки, яких немає в  фонді бібліотеки – перша його збірка «Криниця» (1968), збірки «В дорозі до храму» (1995) і «Сто поезій про кохання» (2003).

 А потім знову вітання –  від полтавського журналіста, краєзнавця Валентина Івановича Посухова, поетеси Катерини Калініченко, майстрині Олени Іванівни Цубер. А Юлія Іванівна Карпова до теплих слів привітань додала ще й пісенні подарунки.  
       

Немає коментарів:

Дописати коментар