Австралієць полтавського коріння: Дмитро Чуб

В бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ темою години цікавих повідомлень «Австралієць Дмитро Чуб полтавського коріння» стала життєва і творча доля нашого земляка Дмитра Нитченка, який відомий під псевдонімом Дмитро Чуб. Під ним він видавав свої оповідання, вірші, нариси про подорожі, а під іншим псевдонімом – Остап Зірчастий він друкував свої гуморески.

Досить відомими з-поміж українських читачів стали книги Дмитра Нитченка: «Елементи теорії літератури і стилістики», «Слідами Миклухо-Маклая», «Живий Шевченко», «Люди великого серця», збірка оповідань «Стежками пригод», «На гадючому острові». Загалом же творчий доробок Дмитра Нитченка – понад 30 книжок власного авторства, за його редакцією вийшло друком близько 40 найменувань книг, з них десять – з його передмовами, створено тисячі дописів й віршів. Це був дійсно чи не найвидатніший та чи не найпрацьовитіший письменник українського зарубіжжя, мемуарист, редактор і педагог.

 Цікаво дізнатися про Дмитра Нитченка допомогла його книга спогадів «Від Зінькова до Мельборну: Із хроніки мого життя». Саме за цією книгою прослідкували його життєвий шлях від Зінькова, через П’ятигорськ на Кавказі, через Краснодар на Кубані, через Харків, Білорусь, Львів, Краків, Форст, Берлін, Мюнхен, Людвігсбург до Мельбурна. Це була доба Першої світової війни, визвольних змагань, розкуркулення, голоду, Другої світової війни.

А в еміграцію Дмитро Нитченко був змушений відправитися. Адже в 1927 році його, вихідця із селянської родини, оголосили «класовим ворогом» за його, буцімто, «непролетарське походження», а після потрапляння в полон під Вязьмою в 1941 році він остаточно зрозумів, що шансів на нормальне життя з родиною при радянській владі у нього немає.

Перебравшись за океан, Дмитро Нитченко залишився вірним сином України. Живучи там, він пропагував Україну, Полтаву, які всім серцем любив і якими гордився. На новій батьківщині Дмитро спочатку важко працював у каменоломнях, потім займався педагогічною роботою. Був і учителем, і директором в українських суботніх школах Мельбурна, заснував у Мельбурні літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка і очолював його, а потім – Українську Центральну Шкільну Раду.

Після здобуття незалежності Дмитро Нитченко повернувся на батьківщину своїми творами. А в 1991 році, через 47 років розлуки, він разом з донькою Лесею приїздив в Україну, побував на Полтавщині. 

А в 2019 році Леся (її літературний псевдонім Богуславець) побувала в Полтаві разом зі своїм старшим сином, перекладачем Юрієм Ткачем.

До речі, під час цього візиту пані Леся вишила перші хрестики назви Зіньків на вишиваному оберегові «Україна всіх єднає», який вишивали майстрині нашого гуртка «Українські вечорниці».

Цей захід був проведений в рамках міні-проєкту бібліотеки «Славу краю роблять люди» та приурочений 120-ій річниці з дня народження Дмитра Нитченка. В усіх довідниках його днем народження називають 21 лютого 1905 року. Але родина письменника днем появи на світ свого батька і дідуся називає 22 лютого.

Вдячні Ганні Іванівні Дениско за надані бібліотеці книги та фотоматеріали, які допомогли в змістовному проведенні заходу.