Глибина української душі Феодосія Рогового

В бібліотеці-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ в рамках міні-проєкту «Славу краю роблять люди» було проведено літературну годину «Глибина української душі Феодосія Рогового». Цей захід присвятили нашому земляку, видатному українському письменнику, лауреату Національної премії України імені Тараса Шевченка, талановитій і мудрій людині, відданому і палкому патріоту, 100-річчя з дня народження якого виповнилося 27 серпня.

Зануритися в атмосферу життєвих поневірянь, здобутків і успіхів письменника, пройтися стежками й сільськими вуличками Устимівки Глобинського району, де багато років учителював Феодосій Роговий, під деревами дендропарку, що пам’ятають письменника, присутнім допоміг фільм про Феодосія Рогового письменниці, журналістки Інни Дідик (Снарської), створений творчим колективом «лтавівців» у серії «Земляки».

Цікаво було почути спогади про батька сина Юрія, так само сільського вчителя, нині відомого в Україні письменника, який віддано не тільки зберігає рукописи батька, але й робить дуже багато для того, щоб українці дізналися про життя і творчу спадщину Феодосія Кириловича, видає його нотатки, щоденникові записи, листи.

В фонді бібліотеки є книга листів до Феодосія Рогового «Добрий день хай буде Вам…», яка вийшла 2016 року у видавництві «Дивосвіт» і відзначена дипломом І ступеня на конкурсі «Краща книга Полтавщини».

В цій книзі маємо спогади вченого-літературознавця Григорія Клочека про те, що Феодосій Роговий мав зошит, який його вразив: «Письменник записав у ньому сотні прізвищ людей, що жили в чотирьох, тепер уже неіснуючих, селах. Та головне в тому, що письменник усіх тих людей пам’ятає і про кожного з них може розповісти дуже детально». Це є свідченням того, що тема роману «Свято останнього млива» не просто болюча, але й дуже близька для письменника, який був свідком і учасником подій, коли було вигублено, затоплено сотні сіл з віковічними українськими традиціями, знищено тисячі селянських садиб, близько ста тисяч родючих земель, розкішних луків, мальовничих краєвидів і покалічено безліч людських доль.

Разом з присутніми не тільки згадали про творчий доробок Феодосія Рогового, твори якого були «не співзвучні партійним настановам» і не друкувалися, але й насолодилися його багатою українською мовою, зачитуючи цікаві моменти.

Особливо хвилюючим є опис свята останнього млива, обряд прощання з селом, могилами предків, коли всі жителі села «з печатями таїнства на лицях входили в нетеплу надвечірню воду», «не гамірно розсідалися» біля могил, «діставали з вузлів і кошовок їсти й пити», потім тричі цілували землю, стоячи на колінах та клали грудочку землі з братської могили собі в рот.

Зачитавши цей епізод, згадали заповіт талановитого потужного прозаїка Феодосія Кириловича Рогового: «Покладайтесь, любі мої Діти, Внуки, Правнуки на любов до рідного: вона для всього ізначальна, бо всевишня».