Наука, видавництво, проза: Три іпостасі таланту Марини Гримич

4 квітня відзначає свій ювілей Марина Віллівна Гримич (1961) – українська письменниця, науковиця, видавчиня. Вона довела, що справжній талант не знає меж і може реалізовуватися в абсолютно різних іпостасях.

Марина Гримич народилася в Києві у родині, де книга була головною цінністю. Її батько був відомим перекладачем, що володів понад 25 мовами, а мати – науковицею-філологом.

Хоча Марина з дитинства мріяла про письменництво, її шлях до великої прози пролягав через роки наукової праці. Навчаючись в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка на слов’янському відділенні філологічного факультету, Марина почала видаватись як перекладач зі словенської, сербохорватської та македонської мов. Трохи пізніше письменниця публікує свої перші поетичні спроби у журналах «Дніпро» та «Жовтень». З 2004 року Марина Гримич – член Спілки письменників України. В тому ж році заснувала і очолила видавництво «Дуліби», яке наразі відоме публікаціями сучасної української літератури, а також науково-популярних досліджень антропологічного, етнологічного та історичного спрямування. За наукову монографію про звичаєве право українців Марина Гримич отримала корпоративну премію Київського університету імені Тараса Шевченка (2004). З 2010 по 2016 рік працювала провідним науковим співробітником Науково-дослідного інституту українознавства МОН України.

Лише на порозі 40-річчя вона прийняла доленосне рішення – почала писати художні твори: «Я мріяла стати письменницею давно. У дитинстві мені здавалося, що це найпрекрасніша професія у світі. Але мені завжди щось заважало почати серйозно писати. Але, знаєте, коли наближається сороківка, думаєш: або зараз – або ніколи! Пам’ятаю, в цей період мого життя я зробила три речі: почала писати прозу, сіла за кермо і стала на гірські лижі». В 2000 році світ побачив  перший роман «Ти чуєш, Марго?». Загалом Марина Гримич – авторка майже двох десятків романів (деякі з них – під псевдонімом Люба Клименко). За роман «Егоїст» отримала першу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2003).

Марина Гримич майстерно працює з історичною достовірністю та «фактурністю» часу. Її особливий внесок у літературу – родинна трилогія, що охоплює долі трьох поколінь: «Клавка» (2019), «Юра» (2020), «Лара» (2022).

«Клавка» – бестселер про повоєнний Київ 1947 року. Це історія секретарки Спілки письменників, яка опиняється в епіцентрі ідеологічних репресій проти класиків української літератури.

«Юра» – сиквел, що переносить читача у 1968 рік. Головний герой – син Клавки, а сюжет розгортається на тлі завершення «хрущовської відлиги» та передчуття нових репресій.

«Лара» – завершальний роман трилогії, що охоплює період 1986–1988 років. Географія твору розширюється від тайги до Чорнобиля та Криму. Онука Клавки, Лара, на відміну від своїх конформістських родичів, шукає справжню ідентичність, перетворюючись на Діляру та осмислюючи трагедію кримськотатарського народу.

Твори Марини Гримич перекладені англійською, французькою, польською, чеською та арабською мовами. Вона продовжує дивувати читачів, поєднуючи глибокий інтелектуалізм науковиці з легкістю та влучністю художнього слова.

Запрошуємо до бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, щоб відкрити для себе романи Марини Гримич та насолодитися її витонченою українською мовою!