Українському письменникові Василю Шкляру 10 червня виповнюється 75 років. Його називають «батьком українського бестселера», «містиком», «літературним велетнем». Його книжки читають і за написаними ним історіями знімають художнє кіно.
Василь Миколайович Шкляр – гордість нашої
сучасної літератури, співець українського спротиву тоталітарним режимам усіх
часів. У своїх історичних романах автор часто змальовує протистояння України з росією і вкотре нагадує читачам, що конфлікт між двома країнами аж ніяк не несподіванка,
а процес із багаторічною історією.
Більше, ніж Василь Шкляр, для націоналістичного
виховання українців, мабуть, не зробив жоден письменник-сучасник. І це дуже
потрібно, бо читач нині має найбільше зацікавлення історичною літературою. З
одного боку це пояснюється тим, що українці ніколи не знали своєї справжньої
історії. Її писали наші окупанти і змушували це вчити.
Сам Василь Шкляр зізнається, що в нього найвища
посада в Україні – посада нормального чесного письменника. Це ні з чим не можна
і порівняти.
Народився письменник у селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині. Це територія Холодного Яру. Малим він чув про
Холодний Яр, але дуже фрагментарно. Про саму боротьбу і її масштаби він навіть
не мав уявлення. І лише коли прочитав роман Юрія Горліса-Горського «Холодний
Яр», він був глибоко вражений і ще від 1990-х років почав виношувати ідею
роману, але не брався писати, бо без архівних джерел це було б несерйозно. Коли
після Помаранчевої революції можна було отримати доступ до Галузевого архіву СБУ, то багатство документальних джерел письменника приголомшило.
Він мав можливість читати портретні
характеристики отаманів — там дуже багато яскравих деталей, ретельно дослідив
хронологію боротьби й тільки тоді почав серйозну роботу над романом. Можна
впевнено сказати, що твір написаний на міцній документальній основі.
Роман «Чорний Ворон», друга назва якого
«Залишенець», побачив світ у 2009 році. Автор зізнається: знав, що він матиме
неабиякий розголос, але результат перевершив навіть його сподівання – він має
рекордні тиражі і виняткову прихильність читачів.
2011 року Василь Шкляр став лауреатом
Шевченківської премії, але відмовився від неї: «У мене трапився рідкісний
момент, коли я зміг заявити всьому суспільству, що є речі вищі за гроші і
привілеї. Повірте, я навіть не підозрював, що моя відмова від премії матиме
такий розголос. Якщо я й зробив якийсь шляхетний вчинок, то це насамперед те,
що написав «Чорного Ворона». Відмова від премії – то вже похідне, другорядне».
17 квітня 2011 року в Холодному Яру Василю Шкляру
вперше в історії України було вручено Народну Шевченківську премію. Вручення
відбулося біля пам’ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупаки.
Кошти на неї зібрали меценати та звичайні громадяни і їх автор віддав на
екранізацію роману.
Василя Шкляра знають як журналіста, перекладача, політика. А на питання в якій іпостасі найбільш комфортно, він відповів: «Найцікавіше, звичайно, письменником. Мене це по-справжньому захоплює: коли ти твориш свій світ, коли ти, хоч і з маленької літери, але – бог, від якого залежать долі твоїх персонажів. У мене свого часу було багато пропозицій щодо політичної діяльності на, так би мовити, вищому рівні. І я завжди відповідаю, що немає посади, вищої за пост нормального чесного запитаного українського письменника, у якого справді здійснилося багато задумів. Я здавна мріяв писати книжки, щоб їх багато людей читало».
Василь Шкляр — автор близько двох десятків творів. Його останніми масштабними новинками є романи «Заячий костел» (2024) та «Рік шершня» (2025), які присвячені історичним та містичним подіям, пов'язаним з визвольною боротьбою.
Книги Шкляра читають і з нетерпінням чекають
все нових, бо створюючи кожну книгу, він перш за все думає за читача, якого
дуже любить і сприймає як співавтора.
У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди, хоча Василь Шкляр – лауреат багатьох літературних премій, зокрема: «Золоте перо», «Золотий Бабай», «Коронація слова», «Спіраль століть», міжнародної премії в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику», Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка, Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського в номінації «Художня література» за роман «Характерник», премії часопису «Сучасність» за кращий роман року, премії журналу «Олігарх». Його улюблена лауреатська відзнака — «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазинів».
Працівники та користувачі бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ вітають Василя Шкляра з ювілеєм, дякують за написані книги і бажають міцного здоров’я, невичерпної творчої наснаги, нових літературних звершень та щедрої підтримки від читачів. Нехай кожна сторінка Ваших творів продовжує надихати і відкривати нові горизонти для всіх поціновувачів українського слова!
Немає коментарів:
Дописати коментар