Чайка над Дніпром: Пісня життя Людмили Василевської

Є землі, де саме повітря просякнуте поезією, де сивий Дніпро зустрічає безкрайній степ, а гарячий південний вітер шепоче стародавні легенди. Саме таким краєм є чарівна Херсонщина. Тут, на цій родючій землі, розквітнув талант жінки, яка обрала собі горде та поетичне ім'я — Дніпрова Чайка.

Сьогодні під час біографічного екскурсу «Чайка над Дніпром: Пісня життя Людмили Василевської» ми знайомили наших користувачів із життєвим і творчим шляхом видатної української письменниці, поетеси та освітянки, яка стояла біля витоків української мариністики та дитячої опери.

Народилася Людмила Березіна 1 листопада 1861 року в селі Карлівка (нині Зелений Яр) на Миколаївщині в родині священика. Проте справжнім духовним домом для неї став саме український Південь. Більшу частину дитинства та юності дівчина провела серед степових просторів та біля дніпровських лиманів. Родина часто переїздила, але краса південного краю назавжди закарбувалася в її чутливій душі. Освіту Людмила здобула в Одеській жіночій гімназії, де захопилася літературою та почала писати свої перші вірші — спочатку російською, але дуже швидко перейшла на рідну українську мову.

Літераторка писала не лише лірику, а й п’єси, казки, оповідання, нариси, поезії в прозі. Проза Дніпрової Чайки — це справжні малюнки словом. Вона майстерно володіла жанром поезії в прозі, створюючи ніжні, імпресіоністичні мініатюри: «Дівчина-Чайка», «Морські малюнки», «Плавні горять».

«Степ і море... Дві безкраї стихії, що обнялися на півдні. Степ дихає полином і чебрецем, а море посилає йому свій солоний прохолодний привіт. І поміж ними — дніпровські плавні, тихі затони, де шелестить очерет і лине тужливий крик чайки... Тут моя душа знайшла свій голос», — так описувала свій край письменниця.

Педагогічна діяльність Дніпрової Чайки була нерозривно пов'язана з творчістю. Вона стала однією з першопрохідців української дитячої літератури та дитячого музичного театру.

Разом із видатним українським композитором Миколою Лисенком вона створила перші в Україні дитячі опери-казки: «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима і Весна». Дніпрова Чайка писала лібрето (тексти), а Лисенко — чарівну музику!

Життя письменниці не було легким. Переслідування царського режиму за українську діяльність, обшуки, арешт чоловіка, власні хвороби та втрата близьких... Але Дніпрова Чайка ніколи не складала крил. Як і героїня її легенди «Дівчина-чайка», вона прагнула свободи, світла та служіння людям.

Навіть під час тяжкої хвороби в останнє десятиліття життя вона продовжувала творити, писати спогади, перекладати та підтримувати зв'язки з українською інтелігенцією — Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Оленою Пчілкою.

13 березня 1927 року серце Дніпрової Чайки зупинилося, але її голосне та ніжне слово залишилося жити повіки. Сьогодні, коли ми згадуємо Олешки та всю Херсонщину, ми з гордістю пам'ятаємо про жінку, яка віддала своє серце цьому краю. Її поезія — це вічний крик степової чайки, що нагадує нам про красу рідної землі, гідність і любов до України.

У Херсоні Обласна бібліотека для дітей з 2013 року носить ім’я Дніпрової Чайки. Її твори українські школярі читають на уроках мови й літератури.

2026 рік на Херсонщині оголошено Роком Дніпрової Чайки на честь 165-річчя від дня народження письменниці й громадської діячки, а ми в рамках нашого мініпроєкту «Рядками долі» також долучилися до вшанування її світлої пам’яті.