18 вересня 2023 р.

Найбільшим і найпершим учителем для письменника Олександра Сизоненка завжди було саме життя

Талановитий український письменник Олександр Олександрович Сизоненко народився 20 вересня 1923 року в селі Новоолександрівка Баштанського району Миколаївської області у бідній селянській родині. Із шкільних років відчув потяг до літературної творчості, його перші оповідання друкує місцева районна газета.

Але війна зруйнувала усі плани, бо відразу після школи Олександра мобілізували до участі в бойових діях. Він пройшов криваві дороги війни, а під час штурму Берліна був тяжко поранений.

У повоєнні роки не відразу взявся за перо. Тільки після того, як Сизоненко заочно закінчує літературний факультет Миколаївського педінституту, поступово пробує сили в творчій роботі. Основним мотивом до літературної роботи, безперечно, було непереборне бажання повідати людям про життя і себе самого щось своє, нове, виношене і вистраждане, і знайти для цього відповідну, свою форму – тобто те, без чого взагалі не може бути письменника.

З середини 50-х років майже одна за одною виходять збірки оповідань і нарисів, потім перший роман.

Майже десятиліття Олександр Сизоненко пов'язаний з роботою на Київській кіностудії імені О. П. Довженка, де він обіймає посаду завідуючого сценарним відділом. За його сценаріями поставлені художні фільми «Білі хмари» (1968) та «Кайдашева сім'я» (1993); він редактор фільмів «Тіні забутих предків», «Новели Красного Дону» (1964), «Загибель ескадри», «Та, що входить у море», «Криниця для спраглих» (1966) та інших.

Звільнившись із цієї роботи в 1970 році, Сизоненко цілком віддається літературі.

Краще за будь-кого про автора розказують його твори. Найбільшим і найпершим учителем для письменника завжди було саме життя. Більше як 40 книжок – це не випадкові сюжети, а епізоди з життя письменника, який залюблений у рідні місця і людей. «Мені найбільше вдається не вигадане, а бачене, пережите, відчуте», – говорив Олександр Олександрович про свою творчість.

За епічну трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета» О. Сизоненко у 1984 році був удостоєний Державної премії Української РСР ім. Т. Шевченка. За цикл новел «А земля перебува вовіки…» став лауреатом премії ім. Ю. І. Яновського. Член Національної Спілки письменників України (1952).

Також Олександр Сизоненко добре знаний у літературному та культурно-мистецькому світі як автор досліджень творчих портретів національних геніїв (Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Лесі Українки) та побратимів по письменницькій долі (Максима Рильського, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Андрія Малишка, Олеся Гончара), за цей цикл публікацій він отримав літературно-мистецьку премію імені Івана Нечуя-Левицького (2001).

Цей допис підготували працівники бібліотеки-філії № 7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 100-річчя від дня народження Олександра Сизоненка.

Немає коментарів:

Дописати коментар