Раділи і плакали, слухаючи спів Берегині української пісні Раїси Кириченко

       9 лютого був проведений вечір-спомин «Душа радіє, серце плаче, коли ми чуємо її славетний спів», який став посвятою, шаною таланту та життєвій мудрості відомої співачки, Героя України, народної артистки України, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, повного кавалера ордена княгині Ольги, кавалера ордена Миколи Чудотворця «За примноження добра на землі» Раїси Панасівни Кириченко.

  Людмила Заливча щиро ділилася з користувачами, її шанувальниками розповідями, спогадами, інколи непомітно змахуючи сльозу. А їх сльози на очах були підтвердженням того, що вона зуміла донести до них безмежну любов і повагу до улюбленої співачки, землячки.

Було представлено дві книги. Одна з них написана Раїсою Панасівною, яку впорядкував письменник Анатолій Михайленко. Це спогади про дитинство, юність, багате творче життя артистки. Про тяжкі випробування, послані долею, розповідають друзі артистки, котрі рятували її від недуги. Вона вийшла друком в 2003 році до 60-річного ювілею співачки, а потім ще була перевидана на кошти чоловіка Миколи Михайловича в 2008 році. Друга книга «Любове ніжна моя, не відлітай...» на пошану пам’яті та прославу Берегині української пісні написана кандидатом наук із соціальних комунікацій, доцентом Полтавського педагогічного університету імені В.Г.Короленка Глібом Кудряшовим.

Звісно, слухали пісні і відомі, і маловідомі. У виконанні Раїси Панасівни вони звучали, то гордо, величаво, то тихо і ніжно, то раптом весело і грайливо, як спів чарівної козачки. Метою заходу було донести людям, що 15 років тому відхід у засвіти Раїси Панасівни став непоправною втратою. Адже її пісня – то пісня душі, щирого серця і безмежної людської любові, її голос – то голос і образ усієї України.