Декларація про державний суверенітет України: історичний документ епохи

Інформ-реліз

Тридцять п’ять років тому Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, покликаний гарантувати національні інтереси народу України. Державотворчий акт складався з 10 розділів, в яких детально окреслювались основи державного, політичного та економічного ладу України.

Вже в ті дні не бракувало тих, хто намагався применшити її значення. Звісно, передовсім адептів радянської системи, соціалістичного ладу.

Наприкінці радянського періоду історії України питання відновлення державності стало руба: або зараз, або ніколи. У Верховній Раді Української РСР склалися сприятливі умови для прийняття декларації. Опозиційній Народній Раді вдалося перебрати на себе політичну ініціативу. Вже 9 липня 1990 року лідер республіканських комуністів Володимир Івашко склав повноваження голови Верховної Ради УРСР. Це деморалізувало комуністичну більшість і дало можливість національно-демократичній опозиції провести радикальну за змістом декларацію, яка, по суті, стверджувала суверенність України.

Питання було внесене на обговорення 28 червня 1990 року. І обговорення відбувалося в складних умовах. Пристрасті вирували не тільки в сесійній залі, а й біля будівлі Ради, на вулицях і площах Києва та інших міст України. 7 липня розпочався масштабний політичний страйк гірників Донецької області. Не працювали 59 шахт. На мітингах лунали вимоги відставки союзного уряду. 11 липня гірників підтримали шахтарі Червонограда Львівської області.

Сесійні засідання вів перший заступник голови ВР Іван Плющ, який почував себе в цій ролі цілком впевнено. Саме йому й випало поставити на голосування 16 липня 1990 року доопрацьований проєкт Декларації про державний суверенітет України. За цей документ з 385 присутніх на засіданні депутатів проголосували 355, проти 4, не взяли участі 26 (18 з них незабаром попросили зарахувати свої голоси «за»).

Важливо, що Декларація передбачала державний суверенітет не Української РСР, а України. Хоча при її прийнятті не вдалося уникнути згадки про союзний договір, про те, що принципи Декларації будуть використовуватися при його укладанні.

Через це, за спогадами відомого українського правозахисника, одного з лідерів опозиційної у тодішньому парламенті Народної Ради Левка Лук’яненка, він навіть подумував над тим, щоб не голосувати за Декларацію. Але її позитивний зміст був настільки великий, «що бочку меду мусили прийняти з тою ложкою дьогтю».

Справді, з точки зору державного суверенітету України позитивний зміст Декларації явно переважав і був більш ніж промовистий.

В Декларації проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення. Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.

Декларація проголошувала, що Україна є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя, що вона забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території, самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Це був єдино можливий і унікальний на той час, а також перший в історії України державно-правовий документ, який проголосив суверенітет. А ще Декларація розбудила лідерів, розбудила частину українського суспільства і народу та вселила в нього віру, що таки суверенітет, і таки незалежність можливі в наш час.

Перед ухвалою 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України деякі з найбільш революційно налаштованих народних депутатів пропонували проголосити в цьому документі незалежність України, її повний вихід з СРСР.

Ця пропозиція не пройшла. Не могла в ті дні пройти. Для її реалізації тоді ще не настав час. Але він був уже не за горами, бо процес новітнього державотворення в Україні було започатковано, створені були правові передумови. До проголошення України незалежною демократичною державою залишалося трохи більше року.