Козаки-характерники: таємниці загадкових воїнів

Серед запорізького козацтва існувало таємниче, овіяне легендами явище – характерництво. Характерниками були козаки, які, за сучасним визначенням, володіли екстрасенсорними і паранормальними здібностями: телепатією, ясновидінням, здатністю до гіпнотичного впливу. Працівники бібліотеки-філіалу № 7 пропонують привідкрити завісу таємничості та поринути в загадковий світ козаків-характерників.

Хто ж такі козаки-характерники? Звідки походить саме слово «характерник» сказати досить важко. Найпопулярніша версія – співставлення зі словом «характер». Людина, яка мала велику силу волі, незламну вдачу, викликала повагу оточуючих, сприймалась як особлива. Якщо вона ще й була грамотною (історики стверджують, що деякі козаки Запорозької Січі знали до дванадцяти мов), просте населення казало, що це чаклун, «галдовник».  

Менше відомий варіант, в якому характерництво пов’язують з давніми аріями та санскритом. Вчені вказують на корінь «хара», що перекладається як «божественна енергія». Звідси виводять: «той, хто володіє божественною енергією».

Проводять паралель з «махаратхами», які могли битися «один на тисячу», володіли надзвичайними бойовими прийомами. Цікаво порівняти зачіску арійських воїнів і ту, що мали козаки-характерники. В обох випадках – «оселедець», пасмо волосся на голеній голові.

Чи дає це підставу стверджувати, що легенди про надлюдські здібності деяких запорожців – правда? Так вважають  історики Дмитро Яворницький та Пантелеймон Куліш. На їхню думку, козаки-характерники могли робити наступні речі: ухилятися від куль та брати розпечені ядра голими руками; перекидатися на вовків; наводити ману та сон на людей; бачити на велику відстань навколо себе; провіщати майбутнє; бути довго під водою і виходити з неї сухими; без ключів відкривати замки.

У народі розповідають, що характерники у бою стояли прямо, бо кулі їх не брали. Позбирають на землі ті, що впали, та стріляють ними у відповідь (про це написав Яворницький у 1888 році). А ще ховали їх за пазуху – на щастя.

Ще одна з найцікавіших здібностей, якою володіли козаки-характерники – обертання на вовків. Це відображено у багатьох легендах. Збереглося переповідання про Матвія Шутя, який перевіз через річку вовка, а той три роки потому прийшов у вигляді чоловіка, щоб подякувати. Шануючи козацькі звичаї, характерники на добро відповідали добром.

Також козаки-характерники вміли наводити на людей ману. Коли під Хортицею зустрілося військо російського царя з турками, явився один запорожець. Він спіймав голими руками ядро і зробив так, що вороги самі перебили один одного.

У розповідях про характерників також фігурують відомі особистості. Вчені вважають, що деякі кошові та гетьмани – характерники України. Ними є: отаман Северин Наливайко; фастівський полковник Семен Палій; сподвижник Богдана Хмельницького Максим Кривоніс; Іван Богун, який міг вийти з невеликим загоном проти цілого війська; кошовий Григорій Сагайдачний, «який виходив з води сухим, куль уникав». Казали в народі, що також Іван Сірко великий характерник. Його прізвище походить від «сірий», має вовчу етимологію. Вороги боялись отамана, називали «урус шайтан».

Скептики скажуть, що все піддається поясненню. Сміливий – от і викликав страх. Вмів гарно маскуватися – ставав невидимим. Були козаки-характерники міфічними істотами чи реальними особами, кожний вирішує на власний розсуд.