24 липня виповнюється 220 років від дня народження відомого і до цього часу популярного французького письменника Александра Дюма. Хоча літературознавці і не ставлять його в один ряд із його співвітчизниками й сучасниками — незаперечними класиками Гюго, Бальзаком і Стендалем, але його романи і зараз із задоволенням читають шанувальники пригодницької літератури.
В одному із своїх
останніх романів Джек Лондон говорить з приводу свого героя, змученого тяжкою
душевною драмою: «Яке велике щастя, що для людей, близьких до відчаю існує
втішний Дюма».
Сучасники Дюма його
обожнювали. Коли щодня частинами у паризькій газеті друкували роман «Граф Монте-Крісто», то перед воротами редакції ще з ночі стояли довжелезні черги.
Вуличних газетярів ледве не розривали на частини. Популярність була величезна.
У театральної публіки
Парижу Дюма також був кумиром на протязі багатьох років. Його п’єси тримали
глядача в напрузі, заставляючи і сміятися, і вжахатися, і плакати.
Свої п’єси Дюма писав з
надзвичайною легкістю і незбагненною швидкістю. А ще він любив нерідко робити
вставки і зміни в тексті прямо під час репетицій, викликаючи невдоволення
режисера і акторів.
А з приводу швидкості
написання романів досі точаться суперечки. Деякі літературні критики
стверджують, що багато творів Дюма були написані для нього «літературними
неграми» – найманими письменниками, так як одна людина не в змозі написати стільки
книг. На даний момент достовірно відомо лише про одиного помічника Дюма –
Огюста Маке, який дійсно доклав руку до деяких його творів, але сам при цьому
отримав від Дюма 8 тисяч франків відступних і залишився в тіні.
Зрозуміло, твори Дюма,
особливо п’єси, приносили йому не лише славу, а й чималі доходи, на підставі
чого їх можна назвати комерційними. Проте явне бажання написати якомога більше
було б грубо і примітивно пояснювати прагненням наживи. Швидше тут позначалося
нетерпіння художника плюс майже спортивний азарт: приміром, роман «Шевальє де
Мезон-Руж» Дюма, на заклад, написав за три дні, зачинившись у кімнаті й
підсовуючи під двері готові сторінки.
За свідченням
очевидців, він працював щодня 14, а то і 18 годин на добу, примостившись на
кінчику столу. При цьому йому абсолютно не заважало, що поруч панував галас,
розмови гостей, музика. Він спокійно відповідав на звернення відвідувачів,
після чого повертався до своєї роботи.
Дюма є одним із
письменників світу, якого найбільше видають та екранізують. Наприклад, роман «Три
мушкетери» — взагалі неперевершений лідер за кількістю появ на екрані. Серед
кіновтілень роману — і класичні, без відступів від букви Дюма, і більш ніж
вільні інтерпретації, і мюзикли, і пародії, в яких головні ролі відведено
слугам мушкетерів, і круті бойовики, і серіали, і мультсеріали, і версії з
кішками та собаками.
Незважаючи на те, що
Олександр Дюма помер в 1870 році, останній його бестселер побачив світ у 2005
році. Дослідник творчості письменника Клод Шопп виявив незакінчений роман Дюма
(майже 1000 невідомих сторінок). Книга вийшла під назвою «Шевальє де
Сент-Ермін». Вона стала завершальною частиною трилогії, до якої увійшли романи
«Білі і сині» (1867) і «Соратники Иегу» (1857).
Традиційно видатних
діячів у Франції ховають у мавзолеї Пантеон. Але расистські забобони сучасників
Дюма не дозволили йому бути похованим в тому місці у 1870 році. Тільки у 2002 році,
на 200-ту річницю з дня народження письменника, його перепоховали в Пантеоні.
Останки літератора супроводжували охоронці, переодягнені в мушкетерів.
Немає коментарів:
Дописати коментар