Марко Черемшина – співець знедоленої Гуцульщини

Видатний український письменник і культурно-громадський діяч Марко Черемшина увійшов в історію української літератури як талановитий майстер слова, співець знедоленої Гуцульщини. Він володів 13-ма мовами, досліджував духовний світ Гуцульщини і збирався видати відповідну наукову працю.

Іван Юрійович Семанюк, що виступив у письменстві під ім’ям Марка Черемшини, народився 13 червня 1874 року в селі Кобаках (тепер Косівського району Івано-Франківської області).

Якось ще замолоду його батько Юрій Семанюк випадково познайомився в Путилі з відомим українським письменником Юрієм Федьковичем і відтоді заприятелював з ним. Це справило на простого селянина таке глибоке враження, що він протягом усього свого життя дбав, аби в його хаті була хороша бібліотека, щоб діти могли чим зачитуватися. Він мав від природи потяг до малювання і любов до співу та літератури, то все це позначилось на вихованні сина, який «охоту до книжок» мав величезну.

Після того, як хлопець закінчив сільську школу, батько послав його вчитися до класичної гімназії в Коломию. Там здібний і допитливий хлопчина став невдовзі одним з кращих учнів.

В старших класах гімназії Марко Черемшина розпочав свою літературну діяльність. Влітку 1895 року він написав драму «Несамовиті» і надіслав її на конкурс. Хоч драма й була оцінена рецензентом позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила. Збереглися лише два уривки чорнового автографа – початок першої і п'ята дія.

Після закінчення гімназії юнак восени 1896 року виїжджає до Відня, щоб продовжити навчання в університеті. Навчається на юридичному факультеті, де плата була найнижчою. Пізніше в «Автобіографії» Черемшина писав: «Права учився я у Відні для хліба, а більше займався літературою та просвітою».

На початку квітня 1896 року в чернівецькій українській газеті «Буковина», яку редагував відомий письменник, критик і публіцист Осип Маковей, надруковано перше оповідання Івана Семанюка «Керманич» під літературним ім'ям Марко Черемшина.

У Відні Марко Черемшина, крім навчання, займається культурно-громадською роботою, стає членом земляцьких студентських товариств «Січ», робітничого товариства «Поступ». Ці товариства влаштовували літературні вечори, дискусії, відзначали пам'ятні літературні дати. Під впливом новітньої європейської модерністської літератури він пише свій «ескіз з великоміського життя» «Нечаянна смерть», створює цикл поезій у прозі «Листки».

На час навчання Івана Семанюка у Відні припадає його знайомство з  Іваном Франком. Це справило на молодого письменника не тільки незабутнє враження. Він за його порадою «закинути писати поезію в прозі та вернутись до мужиків» почав писати «образки з гуцульського життя».

В 1899 році видавництво студентського товариства в Чернівцях випустило в світ першу збірку новел Марка Черемшини під назвою «Карби». Книжка ця принесла авторові широке визнання – він зайняв помітне місце в тогочасному українському письменстві поряд з Стефаником та Мартовичем, яких часто об'єднують під назвою «Покутської трійці».

Глибокий і всебічний знавець селянського життя і побуту Марко Черемшина показав у своїх творах колоритну панораму життя гуцульського села впродовж понад чверті століття. Свої симпатії щиро віддав бідняцьким масам. Він бачив, що селянин-бідар «усіх панів годує та й убирає… держави тримає… З пісної землі хліба добуває», а сам «ціле життя на сонці пражиться або зимами мерзне».

А ще Марко Черемшина – один з найбільш «фольклорних» українських письменників. Усна народна поезія – відчутний складник його оригінальної літературної творчості. Народні пісні, голосіння, казки, оповідання, прислів'я і приказки, народне образне слово, вплетені в авторський текст, сприймаються як невіддільна його частина.

Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з 1919 року почали з'являтися новели, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями Першої світової війни: «Село вигибає», «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» тощо.

Третій тематичний цикл становлять оповідання Черемшини, писані про життя селянства під гнітом польської влади: «Верховина», «Ласка», «Коляда», «На Купала на Івана» та ін.

Загалом, літературний доробок Черемшини становить близько 60 літературних творів (за винятком публіцистичних виступів у газетах та майже загубленими поетичними пробами покутянина).

Земляки шанують пам'ять видатного письменника. З 1949 року в Снятині працює літературно-меморіальний музей письменника. Реставровано і відкрито як музей рідну хату Марка Черемшини в селі Кобаках. Там же споруджено пам'ятник співцеві Гуцульщини, а в Снятині відкрито пам'ятник-погруддя.

Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ до 150-річчя від дня народження українського письменника Марка Черемшини (1874 – 1927).