19 червня святкує свій ювілей полтавська журналістка, поетеса, письменниця Наталія Жовнір (Близнюченко).
Народилася Наталія на
Решетилівщині, закінчила філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Г. Короленка за спеціальністю вчитель
української мови та літератури, але творчий дар вимагав реалізації в іншій
професії – журналістиці.
З юних років Наталія Жовнір відома читачам як поетеса, яка мала численні публікації в обласній та всеукраїнській періодиці, в кількох антологіях поезії полтавських авторів, зокрема таких, як «Калинове гроно» та «Вишнева повінь». Також Наталія має власні збірки поезії та прози.
У центрі поетичної творчості Наталії Жовнір – людина з її почуттями, переживаннями, мріями, надіями і вірою, стосунки між людьми, Батьківщина, природа, яку необхідно берегти. Характерні риси її віршів – образність і багата фантазія, позитивне мислення й оптимізм. У поезії Наталії Жовнір звучать любов до України, рідної мови, яку поетеса утверджує і збагачує.
У передмові до своєї
третьої поетичної збірки «Кольоровий експрес» Наталя без офіціозу і з частим
повторенням слова «люблю» написала про те, що вона найбільше любить: «Люблю
море і річку Ворсклу, яка тече через місто Полтаву. Люблю природу в різні пори
року, особливо навесні і влітку. Люблю подорожі, спілкування з друзями,
цікавими людьми, які можуть стати героями журналістських матеріалів. Цікавлюся
психологією, мистецтвом, багато чекаю. Мені надзвичайно подобається художня
фотографія як вид мистецтва.
Люблю каву – один лише
її аромат уже додає хорошого настрою. Улюблені пори року – весна і літо, хоча
має свою чарівність та надихає на творчість і золота осінь: до цієї пори в мене
ставлення особливе… Люблю поїздки, відчуття дороги, вабить новизна, відкриття
ще не баченого, особливого в природі й архітектурі…
Люблю Україну. Як би
добре не було десь, Україну не проміняла б на жодну іншу країну світу.
Люблю свою роботу, і разом з тим… вечір п’ятниці. Як всі, хто працює, радію вихідним. У мене це субота та неділя, в які, однак, не завжди вдається відпочити. Творча робота не має гарантованих вихідних…».
.jpg)
Наталія також дуже любить своє рідне місто Полтаву. Йому вона присвятила розділ збірки «Мелодії і ритми міста».
Тепло й мокро в місті.
Парасольки яскраві…
Скрізь дерева в
«намисті»
В нашій тихій Полтаві.
Зріють вишні навколо –
Це не місто, а сад.
Солов’я ллється соло –
Взято нот верхній ряд.
Йдуть крізь сонце дощі
В дні червневі погожі.
П’янко пахнуть кущі –
То «живі загорожі»...
Чому поетична збірка
має назву «Кольоровий експрес»? За словами самої поетеси, це час, який летить
без зупинок, різнобарвні дні, що дають нові події і яскраві враження. У житті
багато прекрасного поряд, треба тільки вміти помічати всю щедру палітру його
кольорів і відтінків.
Не затримати часу
експрес, не спинити
В його леті в незвідане
майбуття.
Можна тільки старатись
насичено жити,
Цінувати дароване богом
життя.
Зим і весен красу
смакувати, любити
Тиху лагідність осені,
райдужність літа…
Кольоровий експрес…
Тож щиро вітаємо пані Наталію з її особистим святом! Бажаємо миру, добра, творчих успіхів та натхнення. Нехай життя буде, як кольоровий експрес: радісне, яскраве, насичене!
Немає коментарів:
Дописати коментар