Говорили про рідну Полтаву

Сьогодні говорили про рідну Полтаву на годині цікавих повідомлень «Закарбувалося у вiчностi ім’я твоє, Полтаво». Нещодавно було пошанування міста Полтава, тому вирішили розповісти цікаві факти про цю подію і наше місто.

Вперше полтавці День міста святкували 29 червня, в день Петра і Павла, саме в цю дату згадується наше місто в писемному джерелі 1174 року в Іпатіївському літописі. «Першовідкривачем» Полтави став князь, майбутній герой літературної пам’ятки «Слово о полку Ігоревім» – Ігор Святославич.

Але невтомні археологи, вивчаючи надра пагорбів понад Ворсклою, знайшли незаперечні речові докази, що поселення існувало тут задовго до 1174 року. Знахідки аналізували не лише археологи, але й хіміки, геологи, навіть, криміналісти. В інституті археології НАН України було зроблено висновки, що Полтаві мінімум 1100 років. Ця подія вперше широко відсвяткована 1999 року, а тому маємо ще одну пам’ятну дату нашого міста.

Будь-який населений пункт, неначе людина, має свою біографію. Не є винятком і наша красуня Полтава. Скільки визначних, нерідко сповнених драматизму подій умістила в собі її багатовікова історія, скільки пам’яток маємо, щоб згадати і пошанувати ці події та пов’язаних з нею видатних людей.

Для присутніх було запропоновано переглянути відео «Найкращі місця та пам'ятки Полтави». Воно розповідає про такі визначні місця та пам’ятки: Білу Альтанку, Корпусний парк, Хрестовоздвиженський собор, садибу І.П. Котляревського, Полтавський краєзнавчий музей ім. Василя Кричевського, Свято-Успенський кафедральний собор, пам’ятник галушці, алею гоголівських героїв. До речі, це відео знято блогером, не полтавцем, але демонструє чудові місця Полтави і супроводжується цікавою розповіддю.

Далі йшла мова про Половки, адже саме в цьому мікрорайоні розташована бібліотека-філія №7, яка є одним із культурно-освітницьких його осередків.

До видатних людей, які пов’язані з цим мікрорайоном, відноситься полковник Мартин Пушкар. Зараз йде процес перейменування мікрорайону на Пушкарівку, бо понад 300 років тому козацький рід Пушкарів облюбував цю мальовничу місцину для свого хутора.

В 1987 році на Половках установлено пам’ятний знак військовому і державному діячеві, погляди й вчинки якого були неоднозначні. Та поза все Мартин Пушкар – постать помітна й оригінальна.

Згодом Пушкарівка дісталася Івану Черняку, який очолював, як і Пушкар, Полтавський полк. На його бажання й за матеріальної підтримки сюди з Полтави перевели Покровський жіночий монастир, а в 1762 році Іван Черняк на власні кошти спорудив кам’яну церкву Вознесіння Господа. Як церква стала соборною, то монастир почав іменуватися Пушкарівським Вознесенським, на богослужіння, до якого тоді приходила, вважай, уся Полтава.

В 1823 році церква через ветхість була закрита. У 1930-ті роки споруда церкви зареєстрована органами радянської влади як пам'ятка архітектури, що охороняється Законом, але руйнувалась і на кінець 20-го століття була у жахливому стані.

Лише в 1988 році була розроблена проектно-кошторисна документація на відтворення храму і на початку 2000-х років реставрація була завершена і там нині діє Вознесенська церква.

За народними переказами, у Пушкарівському монастирі закінчила своє життя черницею Мотря Кочубеївна, кохана гетьмана Івана Мазепи. У 30-х роках 20-го століття могила Мотрі була знищена, а храм на честь Вознесіння Господнього пограбований та сильно поруйнований.

Нещодавно вулицю, а відповідно і зупинку Латишева на Половках, було перейменовано на вулицю лікаря Мальцева. Для більшості полтавців це ім’я невідоме, хоча всі знають Полтавську клінічну психіатричну лікарню. Так от, вона носить ім’я видатного лікаря-патріота Олександра Мальцева.

У Полтаві на посаді директора губернської психіатричної лікарні (1886 – 1927) ним було розбудовано нові корпуси, зроблено корінну реорганізацію методів лікування, залучення хворих до трудотерапії. З його ініціативи була споруджена церква Знамення Пресвятої Богородиці. Храм цей не зберігся, однак церква, започаткована Мальцевим, діє й у наш час у стінах лікарні й благотворно впливає на хворих.

А ще нині в цій лікарні лікується багато наших поранених військових і щотижня здійснюється їх підтримка нашою волонтерська командою. Невтомна Олександра Федорівна Мороз готує домашні смаколики і пригощає наших захисників.