Домівка… Це коли переступаєш поріг, а тебе огортає почуття
тепла і спокою, рідної і дорогої атмосфери. Когось зустрічає дитячий сміх,
когось домашній улюбленець, когось квіти у вазонах на вікні.
Такі думки
навіяла зустріч з молодим, на вигляд навіть юним хлопцем. Він завітав до нашої
бібліотеки. Зараз перебуває на зовсім короткому відпочинку , а скоро знову
слухати свист бойових куль.
Йому б розчинити
двері рідної домівки, обійняти рідних, та на жаль це зараз не можливо. Його
домівка в окупованому Донецьку. Тому він закриває своє лице, не називає свого
прізвища, щоб не накликати біди на рідних.
Своє знайомство
з бібліотекою хлопець розпочинає зі стенду про Дмитра Коряка. Це його бойовий
побратим. Ще рік тому вони разом служили в батальйоні «Азов». Брат (позивний
Діми Коряка) загинув, а Братан (позивний цього юнака), прибувши до друзів на
ротацію, віддає шану загиблому бойовому товаришу.
Він буде першим,
хто прочитає книгу про Брата. А потім повезе до «Азову», бо ця книга - це
подарунок від упорядника, поетеси Надії Іванівни Гринь бойовим побратимам Діми Коряка. А ще в подарунок книга від
полтавської поетеси Катерини Андріївни Калініченко, лист, власноруч написаний
вірш і подарунки від користувачки бібліотеки Ліни Григорівни Устименко,
смаколики від працівників бібліотеки.
Хлопець за все
сором’язливо дякує, декілька раз повторює, що в нього все є. А домівка? Саме за
неї, за тисячі тих, які окуповані і мільйони тих, щоб не були окуповані , він, взявши зброю до рук, пішов воювати.
Він всім нам дякує, а ми зі сльозами на очах не
знаємо, як йому дякувати. За його мужність, за наше мирне небо, за спокій і за
теплі рідні домівки також.
Немає коментарів:
Дописати коментар