15 травня виповнюється 150 років від дня народження очільника Української Держави гетьмана Павла Скоропадського (1873–1945).
Українська Держава (29
квітня – 14 грудня 1918 року), очолювана Скоропадським, була однією з форм
української державності й одним з етапів національно-визвольних змагань.
Історики по-різному
оцінюють постать гетьмана. Проте без знань про нього та періоду його правління
неможливо сформувати вичерпне уявлення про Українську революцію 1917–1921років, яка є важливою віхою в історії української державності.
Народився 15 травня
1873 року в німецькому місті Вісбадені. Походив з одного з найстаріших
козацько-шляхетських родів.
Дитинство Павло Скоропадський провів у родинному маєтку Тростянець на Чернігівщині. На
формування його поглядів великий вплив справив дід Іван, меценат, засновник
Тростянецького дендропарку. Скоропадські шанували українські пісні, звичаї й
традиції. Їхню оселю прикрашали портрети гетьманів, козацька зброя.
За сімейною традицією,
Павло здобув військову освіту – в 1886 –1893 роках навчався у Пажеському корпусі
в Петербурзі.
Бойовий шлях у Першій світовій війні Скоропадський розпочав командиром Кінного полку. Нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня. Від 1916-го – командир 34-армійського корпусу на Волині у званні генерал-лейтенанта.
У 1917 році, після
початку революції в Російській імперії, долучився до формування та очолив І
Український корпус, який постав на базі українізованого 34-го корпусу
російської армії. До його складу входили 8 полків, об’єднаних у 2 дивізії.
Полкам присвоїли імена: 1-й Київський імені Богдана Хмельницького, 2-й
Стародубський імені гетьмана Скоропадського, 3-й Полтавський імені гетьмана
Сагайдачного, 4-й Чернігівський імені гетьмана Полуботка і т.д.
У жовтні 1917 року з'їзд Вільного козацтва в Чигирині обрав Павла Скоропадського отаманом. 29 квітня 1918 року внаслідок за підтримки німецьких військ Павло Скоропадський прийшов до влади в Україні. Прихильник козаччини, Скоропадський проголосив «Грамоту до всього українського народу», якою «призначив» себе гетьманом всієї України. Держава стала називатися Українською Державою, а форма правління – гетьманатом.
В Українській Державі
Скоропадського розбудовувалися державні інституції, формувався розгалужений
апарат на місцях, започатковано інститут державної служби в Україні.
14 грудня 1918-го
Скоропадський зрікся влади й таємно виїхав до Німеччини. Як виявилося,
назавжди. Мешкав у Ванзеє, одному з районів Берліна.
У 1926 році завдяки
зусиллям Скоропадського за підтримки уряду Німеччини постав Український
науковий інститут при Берлінському університеті. Він згуртував наукові сили
української еміграції – його очолювали колишній міністр закордонних справ
Української Держави Дмитро Дорошенко, а згодом філософ, історик української
літератури Іван Мірчук, кафедрою історії української державності завідував В’ячеслав Липинський.
Також там працювали такі вчені, як Дмитро Антонович, Олександр Колесса, Іван Крип’якевич, Степан Смаль-Стоцький, Дмитро Чижевський тощо.
Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 року від поранення, отриманого під час бомбардування в Баварії. Похований у місті Оберстдорфі в родинному склепі.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті:https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/informaciyni-materialy-do-150-richchya-pavla-skoropadskogo
Немає коментарів:
Дописати коментар