День пам’яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму.
Кількість жертв в
Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні
тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусове психіатричне «лікування».
Сучасна Росія є правонаступником СРСР. Її диктатор Путін продовжує злочинну
політику свого попередника Сталіна, ведучи проти України геноцидальну війну.
Російські окупанти застосовують сталінські методи на тимчасово окупованих
територіях щодо цивільного населення та щодо українських воїнів-військовополонених
(розстріли, поміщення до концтаборів, катування голодом, енкаведистські тортури
тощо).
Одним із найбільших
поховань жертв сталінських репресій на території України є Биківнянське поховання. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.
Інші місця масових поховань
жертв «Великого терору» політичних репресій 1937 – 1938 років: Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), урочище Триби (Полтавщина), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин
(Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе
(Дніпро). У Західній Україні після 1939 року також з’явились місця масових
поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).
 |
| Вказівник до урочища Триби (Полтавщина) |
 |
| Пам'ятний знак в урочищі Триби (Полтавщина) |
Найкривавіша ніч у
Києві – 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли,
як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або
безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки
цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили
цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї
для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.
27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.
У 1955 році КҐБ при РМ
СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс, де дав
вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їхні рідні «померли в місцях
позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших
правових питань, реєструвати в загсах смерть розстріляних із видачею заявникам
свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини
смерті – вигадані».
Спогади
катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний
«почерк» вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний
хребець із револьверів системи «Наган». Наган вважався точним, безвідмовним та
достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача
берегла сили катів при масових розстрілах.
Влітку 1937 року було
введено ряд нормативних документів, що посилили відповідальність членів родин
репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому
арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей
«ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у
внутрішні області СРСР.
Термін «Ворог народу»
(латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до
ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та
підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи
Великого терору якобінців у Франції в 1793 - 1794 рр. У СРСР цей термін був не
лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936 року, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались особи, які
вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.
За матеріалами
Українського інституту національної пам’яті.
Немає коментарів:
Дописати коментар