24 березня 2024 р.

Як побачу рідну хату завеснію, наче цвіт

Добігає кінця Національний тиждень читання поезії, який проводився з ініціативи Українського інституту книги в Україні. Його гаслом став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової «Ріки незмінно течуть додому».

Рідний дім має важливе значення в житті і долі людини. Саме дім допомагає людині зрозуміти, що вона комусь потрібна і її завжди хтось чекає.

Особливо ця тема не тільки актуальна, але і болюча в наш час. Бо війна змінила життя всіх українців. Мільйони наших людей покинули домівку, щоб перечекати небезпеку за кордоном або у безпечнішому регіоні України.

Підкрадається лихо нечутними кроками.

Але раптом зненацька зупиниться мить.

Почорніє село обгорілими кроквами.

І на білому світі війна загримить.


Захлинаються кров’ю і димом світанки.

Вигинає імперія хижий хребет.

По дорозі повзуть розчепірені танки.

Причаїлася свастика в літері Zet.


А ще світяться хатки в зимовій завії.

Ще не знає ніхто, що йому на роду.

Лиш над Києвом очі святої Софії

спопеляють навіки новітню орду.

Ці поетичні строки написані нашою славною поетесою Ліною Костенко 27 лютого 2022 року, на третій день повномасштабного вторгнення.

І сьогодні ми знаємо скільки українців втратили і продовжують втрачати домівки. Мільйони людей змушені помістити все своє життя в одну дорожню сумку і втікати з дому у невідомість. Дехто зміг забрати своїх домашніх тварин, а хтось лише улюблені іграшки для дітей. І в кожної сім’ї – власна історія про втрату дому.

На жаль, багатьом сьогодні немає куди повертатися, адже росіяни стирають з лиця землі цілі села і міста, перетворюючи їх на руїни. Кажуть, що рідний дім завжди дасть захист та зцілення, тому так важко його покидати. Рідні стіни, паркан беруть удар на себе, захищаючи життя власних господарів від ворогів.

Ми залишили житла, а в них – серця,

або ж дому тримаємось до кінця,

поміж рідних стін, чотирьох кутів –

там збувається все, що лиш ти хотів.

Наші вічні предки з глибин землі

зупиняють удари, щоб ми змогли.

Наша чорна лють, як живе пальне,

безперервно штовхає тебе й мене.

                                        Юлія Мусаковська

Бібліотека-філія № 7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ долучається до Національного тижня читання поезії і пропонує ознайомитись з творами українських поетів, які присвячені рідній домівці.

Немає коментарів:

Дописати коментар