Творчість Вільяма Шекспіра ніколи не вийде з моди

Англійський драматург, актор і поет Вільям Шекспір – найвідоміший і найуспішніший у світі. Твори жодного іншого літератора не можуть зрівнятися з його п’єсами по частоті постановок у театрах по всій земній кулі.

Дата народження Шекспіра точно не відома, але існує переказ, згідно з яким він з’явився на світ 23 квітня і помер в цей же день у віці 51 рік. Цей допис створено працівниками бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ з нагоди 460-річчя від дня народження Вільяма Шекспіра (1564 – 1616).

Справжня популярність прийшла до Вільяма Шекспіра лише кілька століть потому. За життя Шекспіра і протягом кількох років після його смерті ніхто жодного разу не назвав його поетом і драматургом.

Всупереч звичаям шекспірівського часу, ніхто в цілій Англії не відгукнувся жодним словом на смерть Шекспіра. А зараз його вважають національним героєм та одним із символів Англії, її національним поетом.

Шекспір – автор 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу зі 154 сонетів, його твори перекладені багатьма мовами світу, їх видають багатомільйонними тиражами, на них посилаються, їх цитують.

Найвідомішими його п’єсами є «Ромео і Джульєтта» та «Гамлет».

Драматичні шедеври Шекспіра в значній мірі затьмарили його творчість як епічного і ліричного поета. А тим часом ця частина шекспірівської спадщини представляє великий інтерес. Навіть якби Шекспір не написав жодної комедії, трагедії або хроніки, він усе рівно увійшов би в історію світової літератури як талановитіший поет англійського Відродження.

Уважне прочитання шекспірівських творів надає можливість відчути надзвичайно багатогранну та енциклопедично освічену особистість автора. На думку багатьох дослідників, творець такої творчої спадщини мав фундаментально володіти італійською, французькою та іспанською, давньогрецькою і латиною. Шекспірівські герої начебто пронизані афоризмами античних філософів, а їхній автор блискуче обізнаний на греко-латинській культурній традиції, на глибокому знанні греко-римської міфології, творів Гомера й Овідія, Плавта і Сенеки, Плутарха й Тіта Лівія.

Вільям Шекспір збагатив рідну англійську мову. Його словник налічує близько 20 тисяч слів, тобто в удвічі-тричі більше, ніж у найбільш освічених і літературно обдарованих людей того часу та колег наступних поколінь. Нічого подібного світова література не знає. За даними Оксфордського словника, в англійську мову Шекспір вніс понад 3200 нових слів.

Надзвичайно широке коло читання Шекспіра – європейські письменники та філософи: Монтень, Рабле, Ронсар, Аріосто, Боккаччо. Як історичний мислитель, Шекспір стояв на ступінь вище сучасних йому історіографів. Він знав епос про короля Артура, добре розумівся на Святому Письмі. Спеціальні дослідження свідчать про обізнаність його у таких специфічних галузях знання, як правознавство, риторика, музика, медицина, військова та навіть морська справа! На той час таких фундаментальних знань, такої глибокої ерудиції можна було набути лише у стінах університету або від людей із досвідом у різних галузях знань. Адже наприкінці XVI століття публічних бібліотек в Англії ще не було. Чи не найбільше вражає глибоке знання автором творів придворного етикету й вищого світу, куди не мала доступу звичайна людина. Та головне відчуття від п’єс Шекспіра – невмируща правдивість образів, невичерпний вир життя, в який поринає кожен, не байдужий до мистецтва.

Творчість Вільяма Шекспіра ніколи не вийде з моди, тому що підняті в ній  теми кохання і ревнощів, дружби і зради, благородства і підлості, влади і смиренності актуальні завжди. Люди змінюються, але їх сутність залишається незмінною, а значить, драматургу все ще є що сказати читачеві.